Витязевський лиман — лагунне водоймище в південній частині Таманського півострова.[1] Простягнувся від гирла річки Гостагайки до Благовєщенської. Відноситься до Кизилтаської групи Таманської системи Кубанських лиманів. Загальна площа поверхні становить 64 км², максимальна глибина — 2 м.

Витязевський лиман
Лиман біля селища Витязево
45°01′ пн. ш. 37°13′ сх. д. / 45.023617° пн. ш. 37.231950° сх. д. / 45.023617; 37.231950Координати: 45°01′ пн. ш. 37°13′ сх. д. / 45.023617° пн. ш. 37.231950° сх. д. / 45.023617; 37.231950
Море Чорне море
Прибережні країни Росія Росія
Регіон Краснодарський край
Площа 64 км²
Максимальна глибина 2 м
Вливаються
  • Гостагайка
  • Міста та поселення Анапа
    ідентифікатори і посилання
    код ДВР Росії 06030000115608100004177
    GeoNames 473294
    У проєкті OpenStreetMap 108082 ·R (Краснодарський край)
    Витязевський лиман. Карта розташування: Росія
    Витязевський лиман
    Витязевський лиман
    Витязевський лиман (Росія)
    Мапа
    CMNS: Витязевський лиман у Вікісховищі

    Східні береги піднесені і урвисті, північні — пологи. Південно-західний берег утворений неширокою піщаною косою, що відокремлює лиман від Чорного моря. Впадають річка Гостагайка і Черкеський єрик — ліве гирло річки Джиги.[2] На сході в лиман впадає мілководна річка Гостагайка. Анапський пересип (коса) відділяє лиман від Чорного моря, з яким лиман поступово втратив прямий зв'язок.

    Історія геологічного розвитку свідчить про те, що у віддалену епоху лиман був затокою моря, частиною стародавньої дельти річки Кубань і поступово заповнювався річковими і морськими наносами.

    Потужність відкладень мула в центральній частині водоймища коливається від 0,2 м на західній ділянці і до 0,5-1,2 м на східному. Вся прибережна частина лиману складена різнозернистим піском і черепашками.

    Галерея ред.

    Джерела ред.

    1. Лиманы и озера Краснодарского края. Рыбалка в лиманах Кубани. Есйкий лиман. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 3 вересня 2013.
    2. Витязевский лиман — Лиман Витязевский лиман. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 3 вересня 2013.