Виставка огорожі
Виставка огорожі — виставка молодих український художників Станіслава Сичова та Валентина Хруща[1], яка відбулася 8 травня 1967 року в Одесі на огорожі Одеського оперного театру.
Історія ред.
8 травня 1967 року одеські художники Станіслав Сичов і Валентин Хрущов вирішили показати свої картини публіці. Для розміщення несанкціонованої виставки було обрано дощату огорожу парку Пале-Рояль, встановлену у зв’язку з реконструкцією Оперного театру. Свої імена художники написали на паркані крейдою. Виставка огорожі тривала лише три години і була розігнана поліцією.[2] Ця подія в Одесі відбулася за сім років до знаменитої Бульдозерної виставки[3] у Москві, її вважають початком публічної діяльності радянського нонконформізму.
В історії російського футуризму був прецедент: у 1919 році футуролог Антон Сорокін[4] провів в Омську три «Виставки на паркані». Омськ на той час був столицею Колчака, і, незважаючи на заборону колчаківської влади, Сорокін отримав право проводити ці виставки за підписом випускника Одеського театрально-художнього училища Давида Бурлюка.
Розповідь очевидця ред.
«Звісно, шлях до офіційних виставкових залів для авторів, що сповідують «чужі» форми живопису та скульптури, був закритий. Вихід із ситуації, що склалася, знайшли в акціях «квартирних виставок», на які стікалися натовпи бажаючих. У центрі цього руху були Л. Яструб, А. Ануфрієв, В. Стрельников, В. Хрущов, С. Сичов. Енергія митців була спрямована на створення образів, позбавлених ідейно-політичного забарвлення. Увага була зосереджена на вдосконаленні чистого мистецтва, в якому зміст і форма є об'єктом естетичної насолоди, а ніяк не політичним коментарем. Ця особливість відрізняла одеситів від руху московських нонконформістів, багато з ідей яких, звісно, були їм близькі. Виставка тривала лише три години на паркані Оперного театру навесні 1967 року» [2]
Сьогодні немає в живих ні Станіслава Сичова, ні Валентина Хрушки. Але резонанс їхнього зухвалого акту, першого акту громадської непокори Радам, був величезним. Вона вийшла далеко за межі Одеси, безсумнівно, послужила прикладом московських виставок, зокрема, бульдозерної.[5]
Пам'ять ред.
- У 1997 році відбулася виставка «Сичик+Хрущик», сучасна версія цієї відомої події. Юні художники власними роботами відтворили події виставки паркану.
- Протягом 2010 року в м. Одесі, на згадку про події 1967 року, відбулася Виставка парканів – 2, в якій були задіяні Сергій Ануфрієв, Сергій Боголюбов, Вадим Грінберг, Вадим Бондаренко, Леонід Оуцечов, Дмитро Дульфан та інші. Виставка була розміщена на реставраційних лісах Морського музею.
- Чергова реконструкція виставки «Огородження» виконана для масштабної виставки «Одеська школа», яка проходила з 12 по 30 червня 2013 року.
- В Одеському музеї сучасного мистецтва «Фестивальна виставка» має меморіальний зал, де реконструйовано саме цю виставку, зокрема напис на паркані Сичик.[5]
- ↑ Hall 4. The Legend of the Odessa Underground Valentin Khrushch and Stanislav Sychev. msio.com.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ а б "Одесу можна обійти за три години". Gazeta.ua (тур.). 17 червня 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Из истории одесского авангарда: "Заборная выставка" : Одесса : Новости : Викна-Одесса. Викна-Одесса: Художественная интернет-галерея (тур.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Mishchcnko, A. (1 січня 2009). Biographical myth of Anton Sorokin as а model for Gesammtkunstwerk of the Siberian Futurist writer. 15 (1). Ferdinand Schöningh. doi:10.1163/2211730X-01501009.
- ↑ а б Евгений Голубовский Из истории одесского авангарда: "ЗАБОРНАЯ ВЫСТАВКА". msio.com.ua (тур.). Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 17 березня 2022.