Випростувальний рефлекс у кота

Випростувальний рефлекс у кота — це вроджена здатність кота зорієнтувати себе, щоб впасти на ноги. Випростувальний рефлекс починає з'являтись у віці 3-4 тижнів і вдосконалюється до 6-7 тижнів.[1] Коти здатні робити таке завдяки своєму незвичайно гнучкому хребту і особливостям ключиці. Вона у них тонка і не прикріплена до плечового суглоба як у людини. Також їхня ключиця розташована всередині м'яза і дозволяє плечам рухатись вільно з дуже маленькими обмеженнями, тому тварини можуть втискатися у вузький лаз і легко ходити по карнизу. Найменша висота, що потрібна для випростування, становить близько 30 см. Коти без хвоста також мають цю здатність, оскільки для збереження моменту імпульсу кіт здебільшого використовує задні лапи, а не хвіст.[2]

Зображення кота, що падає, які з'явились у часописі Nature (укр. Природа) у 1894, хронофотографія Етьєн-Жуля Маре.

ТехнікаРедагувати

 
Схематична анімація руху кішки у польоті
Коти, що падають з нормальною гравітацією, і без гравітації

За відчуття рівноваги у котів відповідає розвинений вестибулярний апарат, розташований у внутрішньому вусі. Після визначення напрямку оберту візуально або завдяки вестибулярному апарату, коти прихитряються викрутити себе ногами додолу без помітної зміни моменту імпульсу. Вони здатні здійснити це за допомогою таких рухів:

  1. Зігнутись посередині, так що передня і задня частини тіла обертаються щодо різних осей.
  2. Підігнути передні ноги, щоб зменшити момент інерції передньої частини тіла і виставити задні ноги, щоб збільшити момент інерції задньої частини тіла, таким чином, вони можуть сильніше обернути передню частину тілу (аж до 90°), тоді як задня частина менше обертається у зворотньому напрямку (лише 10°).
  3. Простягнути передні ноги і підтиснути задні, так що вони можуть обернути задню частину більше ніж передня обернеться в іншому напрямку.

Залежно від гнучкості кота і початкового моменту імпульсу, якщо такий наявний, коту може знадобитись виконати кроки два і три неодноразово, щоб завершити поворот на 180°.[3][4][5]

Гранична швидкістьРедагувати

На додачу до рефлексу випростування коти мають інші особливості, які зменшать шкоду завдану падінням. Їх маленькі розміри, легкокістна структура і густа шерсть зменшують їхню граничну швидкість. Більше того, перевернувшись, вони також можуть розпростати лапи навсібіч, щоб дещо збільшити опір повітря.[6] Гранична швидкість кота, що падає становить 100 км/г, тоді як людина у «позиції вільного падіння» має граничну швидкість 210 км/г. На граничній швидкості вони розслабляються, що також певною мірою захищає їх від удару. Нові дослідження свідчать, що після досягнення граничної швидкості, коти орієнтують свої кінцівки горизонтально і спочатку вдаряються животом.[7]

ТравмиРедагувати

Завдяки своєму випростувальному рефлексу коти часто приземляються неушкодженими. Однак, це не завжди так, оскільки коти можуть зламати кістки або й загинути у разі екстремальних падінь. У 1987 дослідження оприлюднені у часописі американської ветеринарної медичної асоціації казали, що зі 132 котів, яких привезли у Нью-Йоркський медичний центр для тварин після падіння з будівель травмованість котів збільшувалась залежно від висоти падіння до висоти семи поверхів, але зменшувалась у разі падіння з висоти вище семи поверхів.[8] Автори дослідження припустили, що після п'яти поверхів падіння коти досягають граничної швидкості і тоді розслабляються та розпростовують своє тіло так, щоб збільшити аеродинамічний опір.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Sechzera, Jeri A.; Folsteina, Susan E.; Geigera, Eric H.; Mervisa, Ronald F.; Meehana, Suzanne M. (December 1984). Development and maturation of postural reflexes in normal kittens. Experimental Neurology 86 (3): Pages 493–505. PMID 6499990. doi:10.1016/0014-4886(84)90084-0. Процитовано 2015-01-15. 
  2. Nguyen, Huy D. How does a Cat always land on its feet?. Georgia Institute of Technology, School of Medical Engineering. Архів оригіналу за 2001-04-10. Процитовано 2007-05-15. 
  3. Fink, Hardy (February 1997). An insight into the Biomechanics of Twisting. Technique (USA Gymnastics) 17 (2). Архів оригіналу за 1998-05-28. Процитовано 2007-12-26. 
  4. Calle, Carlos I. Superstrings and Other Things: A Guide to Physics. CRC Press. с. 106, 107. ISBN 9780750307079. Процитовано 2008-06-04. 
  5. Kane, Thomas; Scher, M. P. (1969). A dynamical explanation of the falling cat phenomenon. International Journal of Solids and Structures 5 (7): 663–670. doi:10.1016/0020-7683(69)90086-9. 
  6. Hutchinson, John R. (1996-01-11). Vertebrate Flight: Gliding and Parachuting. Музей палеонтології Університету Каліфорнії. Процитовано 2008-06-04. 
  7. Vnuk, D.; Pirkić, B.; Matičić, D.; Radisić, B; Stejskal, M; Babić, T; Kreszinger, M; Lemo, N (October 2004). Feline high-rise syndrome: 119 cases (1998-2001). Journal of Feline Medicine and Surgery 6 (5): 305–12. PMID 15363762. doi:10.1016/j.jfms.2003.07.001. 
  8. Adams, Cecil (1996-07-19). The Straight Dope: Do cats always land unharmed on their feet, no matter how far they fall?. The Straight Dope. Процитовано 2008-06-04.