Відкрити головне меню

Ви́борчі техноло́гії — це система заздалегідь продуманих, запланованих, а також спонтанно використовуваних заходів, планів, процедур, технічних та інформаційних засобів для забезпечення успішного висунення кандидатів та їх обрання.

Це також сукупність засобів і методів впливу на виборців, заснованих на відповідних наукових розробках, даних соціологічних досліджень у поєднанні з політичною рекламою і методами public relations, що спрямовані на досягнення успіху на виборах певною політичною силою.

Зміст

СутністьРедагувати

Як засвідчує практика, далеко не всі кандидати, вступаючи в передвиборну боротьбу, орієнтовані на перемогу. Деякі з них розглядають виборчу кампанію як можливість привернути увагу до своєї особи, пройти попереднє «розкручування» з метою участі в наступних виборах або ж просто «відтягти» на себе частину голосів сильних суперників якогось із кандидатів. Виборча кампанія може бути ототожнена з особливим видом політичного управління.

КласифікаціяРедагувати

Різнорідність технологій за предметно-цільовими критеріями визначає особливості їх практичного застосування. Розв'язання того чи іншого політичного завдання вимагає комплексного підходу з використанням різних політичних технологій. У зв'язку з цим останні можуть бути згруповані таким чином:

  • аналітичні технології (політичний аналіз, політичне консультування);
  • предметно-практичні («польові») технології (прийняття рішень, управління конфліктами, управління переговорами, лобіювання);
  • комунікативні технології (агітація і пропаганда, PR, політична реклама, інформаційно, інформаційно-мережеві;

Особливість виборчих технологійРедагувати

Особливість виборчих технологій полягає, зокрема, в їх оперативності і стандартному наборі процедур. Не складно помітити, що передвиборні кампанії розгортаються за одним і тим самим багаторазово апробованим сценарієм: з одного боку — демонстрація позитивних якостей рекламованого кандидата, а з іншого — публічна негативна характеристика опонентів. Подібні кампанії, як правило будуються не на випадковому наборі розрізнених засобів, а на добре відпрацьованих спеціальних технологіях.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Л.Кочубей. Технології виборчі деструктивні // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.710 ISBN 978-966-611-818-2.
  • Нестерович В.Ф. Виборче право України: Підручник / В.Ф. Нестерович. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.