Взяття Чернігова в березні 1610 року стало наслідком самостійної виправи регіменту під проводом київського підкоморія Самійла Горностая, який хитрістю оволодів містом і піддав його сплюндруванню.

Взяття Чернігова
Польсько-московська війна (1609—1618)
Вигляд на чернігівський дитинець з Десни
Вигляд на чернігівський дитинець з Десни
Вигляд на чернігівський дитинець з Десни
Дата: Березень 1610
Місце: Чернігів
Результат: перемога Речі Посполитої
Сторони
Річ Посполита Московське царство
Командувачі
Самійло Горностай

Перебіг

ред.

Єдиним джерелом звісток про цю подію є праця Йоаникія Галятовського 1676 року «Скарбница потребнаѧ и пожытечнаѧ», в якій той покликається на оповідки старожилів. Згідно з ним люди Горностая потай наблизились до Чернігова й отаборились коло села Пакуль. Оскільки в цей час стояла придуха, дехто з «людей московських» відбув ловити рибу на річці Білоусі. Скориставшись необачністю вартових, найдосвідченіші Самійлові бійці проникли вночі у місто під виглядом рибаків з накритими возами, де ховались співтовариші, і захопили дитинець[1].

Внаслідок бойових дій із московською залогою Чернігів сильно постраждав, а чимало його мешканців розбрелося по околичним городам. Згоріла й древня обитель — Єлецький монастир, муровані склепіння і стіни якого зрештою обвалились. Була безповоротно втрачена Єлецького-Чернігівська ікона Богородиці, що зберігалася з XI століття. Горностай намагався вивезти навіть важкі дзвони монастиря, але йому це не вдалося[2].

Після спалення Чернігів пустував 12 років і знову почав заселятися з 1623 року. Оскільки вся Сіверська земля за Деулінським перемир'ям 1618 року відійшла до Речі Посполитої, нове заселення міста йшло з півдня, з підвладних Польщі українських земель[3]. Стародавні Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори були віддані єзуїтам та домініканцям, які перетворили їх на костели.

В результаті визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році Чернігів увійшов до складу Гетьманщини.

Примітки

ред.
  1. Сергєєв С. «Фортеця шести держав» (історія Чернігівської фортеці) // Сіверянський літопис. — 2015. — № 6. — С. 50-55
  2. Галятовський І. Скарбница. Ключ Розуміння. — Київ. «Наукова думка». 1985. с. 353—354
  3. Шинаков Е. А. От Чернигова до Смоленска. Военная история юго-западного русского порубежья с древнейших времен до XVII в. Центрполиграф, 2018

Література

ред.
  • Очерки по истории города Чернигова (907—1907 гг.). Чернигов, 1908. С. 16-17.
  • Кондратьєв І. В. Чернігів: історія міста в історіях людей.  — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2017. — 114 с