Взяття Чернігова (1610)
Взяття Чернігова в 1610 році стало наслідком самостійної виправи загону під проводом київського підкоморія Самійла Горностая, котрий хитрістю оволодів містом і спустошив його.
| Взяття Чернігова | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Польсько-московська війна (1609—1618) | |||||||
 Вигляд на Чернігівський дитинець з Десни | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Річ Посполита
|
.svg){kind=small} Московське царство
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Самуїл Горностай | |||||||
Єдиним джерелом звісток про цю подію є «Скарбница потребнаѧ и пожытечнаѧ» архімандрита Йоаникія Галятовського, що покликається на оповіді старожилів. Згідно з ним люди Горностая таємно підійшли до Чернігова й отаборились біля села Пакуль. Частина гарнізонної сторожі пішла ловити рибу на р. Білоусі через придуху. Скориставшись їхньою необачністю, вночі воїни «фортелем» проникли в город під виглядом рибалок з підводами, де ховались інші воїни, і захопили дитинець. Це призвело до захоплення і спалення міста. Вціліле місцеве населення розбіглося по сусідніх містах[1].
Погром міста був настільки всеосяжним, що хроністи порівнювали його з погромом часів Батиєвої навали. Нападники завдали значної шкоди фортеці, цивільним спорудам та монастирям. Була зруйнована і древня святиня — Єлецький Успенський монастир[2]. Впали склепіння і стіни, була безповоротно втрачена Єлецького-Чернігівська ікона Богородиці, що зберігалася в монастирі з XI століття. Горностай намагався вивезти навіть важкі дзвони Єлецького монастиря, але це йому не вдалося.
Після спалення Чернігів пустував 12 років і знову почав заселятися з 1623 року. Оскільки вся Сіверська земля за Деулінським перемир'ям 1618 року відійшла до Речі Посполитої, нове заселення міста йшло з півдня, з підвладних Польщі українських земель[3]. Стародавні Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори були віддані єзуїтам та домініканцям, які перетворив їх на костели.
В результаті визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році Чернігів увійшов до складу Гетьманщини.
Примітки
ред.- ↑ Сергєєв С. «Фортеця шести держав» (історія Чернігівської фортеці) // Сіверянський літопис. — 2015. — № 6. — С. 50-55
- ↑ Галятовський І. Скарбница. Ключ Розуміння. — Київ. «Наукова думка». 1985. с. 353—354
- ↑ Шинаков Е. А. От Чернигова до Смоленска. Военная история юго-западного русского порубежья с древнейших времен до XVII в. Центрполиграф, 2018
Література
ред.- Очерки по истории города Чернигова (907—1907 гг.). Чернигов, 1908. С. 17.
- Кондратьєв І. В. Чернігів: історія міста в історіях людей. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2017. — 114 с