Вікіпедія

Вержиліу Феррейра

португальський письменник

Вержи́ліу Ферре́йра, також Віржи́ліо (порт. Vergílio António Ferreira Gose; *28 січня 1916(19160128), Мелу, Говея — 1 березня 1997, Лісабон) — португальський прозаїк і поет, педагог, автор десятків романів, повістей, оповідань, есеїв. Один з найяскравіших письменників португальської літератури ХХ століття, відомий філософічністю свого доробку, який прийнято розділяти не неореалістичний, домінантний для тогочасної португальської прози, та екзестинційний[6].

Вержиліу Феррейра
порт. Vergílio António Ferreira Gose
Народився 28 січня 1916(1916-01-28)[1][2][3]
Melod, Melo e Nabaisd, Говейя
Помер 1 березня 1996(1996-03-01)[1][2][…] (80 років)
Лісабон, Португалія
Країна  Португалія
Діяльність письменник, поет
Alma mater Коїмбрський університет
Мова творів португальська[1][5]
Членство Бразильська академія літературиd
Нагороди
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Феррейра.

З життєпису ред.

Народився у родині Антоніу Аугусту Феррейри і Жозефи Феррейри, яка 1927 року емігрувала до Канади у пошуках кращого життя, що неминуче вплинуло на малого Вержиліо.

У 12-річному віці був відправлений у католицьку духовну семінарію, навчаючись у якій, провів шість років. Семінарську пору, яка була тяжким випробовуванням для майбутнього письменника, він через роки описав у автобіографічному романі «Втрачений ранок життя».

По тому Феррейра навчався на філфаці університету Коїмбри (відділення класичної філології). Там же почав писати — спершу вірші, а згодом і романи.

Все життя потім пропрацював учителем у різних місцях, зокрема в ліцеях Фаро і Евори, згодом Лісабона[7].

Літературну діяльність почав з нарисів, але слави добувся як романіст.

У 1992 році В. Феррейра був удостоєний Премії Камоенса, найвищої в галузі літератури у своїй країні[8].

Починаючи від 1946 року до кінця життя був одружений з Регіною Каспжиковською (Kasprzykowsky), вчителькою-полькою, яка опинилась у Португалії як військова біженка.

Ім'ям В. Феррейри названа літературна премія, запроваджена муніципалітетом Говеї[9].

Бібліографія ред.

Художні твори
  • 1938 A curva de uma vida (надруковано посмертно)
  • 1943 O Caminho Fica Longe[10]
  • 1944 Onde Tudo Foi Morrendo
  • 1946 Vagão «J»
  • 1947 Promessa (надруковано посмертно)
  • 1949 Mudança
  • 1953 A Face Sangrenta
  • 1954 Manhã Submersa
  • 1959 Aparição
  • 1960 Cântico Final
  • 1962 Estrela Polar
  • 1963 Apelo da Noite
  • 1965 Alegria Breve
  • 1971 Nítido Nulo
  • 1971 Apenas Homens
  • 1974 Rápida, a Sombra
  • 1976 Contos
  • 1979 Signo Sinal
  • 1983 Para Sempre
  • 1986 Uma Esplanada Sobre o Mar
  • 1987 Até ao Fim
  • 1990 Em Nome da Terra
  • 1993 Na Tua Face
  • 1995 Do Impossível Repouso
  • 1996 Cartas a Sandra
Есеї
  • 1943 Sobre o Humorismo de Eça de Queirós
  • 1957 Do Mundo Original
  • 1958 Carta ao Futuro
  • 1963 Da Fenomenologia a Sartre
  • 1963 Interrogação ao Destino, Malraux
  • 1965 Espaço do Invisível I
  • 1969 Invocação ao Meu Corpo
  • 1976 Espaço do Invisível II
  • 1977 Espaço do Invisível III
  • 1981 Um Escritor Apresenta-se
  • 1987 Espaço do Invisível IV
  • 1988 Arte Tempo
  • 1998 Espaço do Invisível V (посмертно)
Щоденники
  • 1980 Conta-Corrente I
  • 1981 Conta-Corrente II
  • 1983 Conta-Corrente III
  • 1986 Conta-Corrente IV
  • 1987 Conta-Corrente V
  • 1992 Pensar
  • 1993 Conta-Corrente-nova série I
  • 1993 Conta-Corrente-nova série II
  • 1994 Conta-Corrente-nova série III
  • 1994 Conta-Corrente-nova série IV
  • 2001 Escrever (посмертно)
  • 2010 Diário Inédito (посмертно)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Vergílio Ferreira: um mestre sem discípulos [Vergílio Ferreira: a master without disciples]. Público (Portuguese) . 24 січня 2016. Процитовано 1 жовтня 2017.
  7. ↑ Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
  8. ↑ Conheça todos os vencedores do Prémio Camões (Portuguese) . Expresso. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  9. ↑ Regulamento Prémio Literário Vergílio Ferreira (PDF) (Portuguese) . Município de Gouveia. Процитовано 16 жовтня 2017.
  10. ↑ Vergílio Ferreira (Portuguese) . Instituto Camões. Архів оригіналу за 4 грудня 2022. Процитовано 1 жовтня 2017.

Джерела та література ред.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Вержиліо Феррейра
  • Днепров В. Мир Вержилио Феррейры // Вержилио Феррейра. Избранное. М.: Радуга, 1986, 576 с. — С. 5-22 (рос.)
  • Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
  • Afonso Borregana, António (1999). Aparição de Vergílio Ferreira: o texto em análise 2ª ed. [S.l.]: Texto Editora. 62 páginas. ISBN 9724711889 (порт.)
  • Barbosa Machado, José (2014). Estudos de Literatura e Cultura Portuguesas revisada ed. [S.l.]: Ediçoes Vercial. 221 páginas. ISBN 9898392258 (порт.)
  • Rodrigues de Paiva, José (2007). Vergílio Ferreira: Para sempre, romance-síntese e última fronteira de um território ficcional. [S.l.]: Editora Universitária UFPE. 720 páginas. ISBN 8573154594 (порт.)
  • Silva Gordo, António da (1995). A escrita e o espaço no romance de Vergílio Ferreira. [S.l.]: Porto Editora. 128 páginas. ISBN 9720340835 (порт.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вержиліу_Феррейра&oldid=39986373