Вержиліо Феррейра

португальський письменник

Вержи́ліо Ферре́йра, також Віржиліо, Віржиліу (порт. Vergílio António Ferreira Gose; *28 січня 1916(19160128), Мелу, Говея — 1 березня 1997, Лісабон) — португальський прозаїк і поет, педагог, автор десятків романів, повістей, оповідань, есеїв. Один з найяскравіших письменників португальської літератури ХХ століття, відомий філософічністю свого доробку, який прийнято розділяти не неореалістичний, домінантний для тогочасної португальської прози, та екзестинційний[4].

Вержиліо Феррейра
порт. Vergílio António Ferreira Gose
Vergílio Ferreira at Aeroporto metro station (25279908008).jpg
Народився 28 січня 1916(1916-01-28)[1][2]
Melod, Melo e Nabaisd, Говейя
Помер 1 березня 1996(1996-03-01)[1][2][3] (80 років)
Лісабон, Португалія
Громадянство
(підданство)
Flag of Portugal.svg Португалія
Діяльність письменник, поет
Alma mater Коїмбрський університет
Мова творів португальська[1]
Членство Бразильська академія літературиd
Нагороди

З життєписуРедагувати

Народився у родині Антоніо Аугусто Феррейри і Жозефи Феррейри, яка 1927 року емігрувала до Канади у пошуках кращого життя, що неминуче вплинуло на малого Вержиліо.

У 12-річному віці був відправлений у католицьку духовну семінарію, навчаючись у якій, провів шість років. Семінарську пору, яка була тяжким випробовуванням для майбутнього письменника, він через роки описав у автобіографічному романі «Втрачений ранок життя».

По тому Феррейра навчався на філфаці університету Коїмбри (відділення класичної філології). Там же почав писати — спершу вірші, а згодом і романи.

Все життя потім пропрацював учителем у різних місцях, зокрема в ліцеях Фаро і Евори, згодом Лісабона[5].

Літературну діяльність почав з нарисів, але слави добувся як романіст.

У 1992 році В. Феррейра був удостоєний Премії Камоенса, найвищої в галузі літератури у своїй країні[6].

Починаючи від 1946 року до кінця життя був одружений з Регіною Каспжиковською (Kasprzykowsky), вчителькою-полькою, яка опинилась у Португалії як військова біженка.

Ім'ям В. Феррейри названа літературна премія, запроваджена муніципалітетом Говеї[7].

БібліографіяРедагувати

Художні твори
  • 1938 A curva de uma vida (надруковано посмертно)
  • 1943 O Caminho Fica Longe [8]
  • 1944 Onde Tudo Foi Morrendo
  • 1946 Vagão "J"
  • 1947 Promessa (надруковано посмертно)
  • 1949 Mudança
  • 1953 A Face Sangrenta
  • 1954 Manhã Submersa
  • 1959 Aparição
  • 1960 Cântico Final
  • 1962 Estrela Polar
  • 1963 Apelo da Noite
  • 1965 Alegria Breve
  • 1971 Nítido Nulo
  • 1971 Apenas Homens
  • 1974 Rápida, a Sombra
  • 1976 Contos
  • 1979 Signo Sinal
  • 1983 Para Sempre
  • 1986 Uma Esplanada Sobre o Mar
  • 1987 Até ao Fim
  • 1990 Em Nome da Terra
  • 1993 Na Tua Face
  • 1995 Do Impossível Repouso
  • 1996 Cartas a Sandra
Есеї
  • 1943 Sobre o Humorismo de Eça de Queirós
  • 1957 Do Mundo Original
  • 1958 Carta ao Futuro
  • 1963 Da Fenomenologia a Sartre
  • 1963 Interrogação ao Destino, Malraux
  • 1965 Espaço do Invisível I
  • 1969 Invocação ao Meu Corpo
  • 1976 Espaço do Invisível II
  • 1977 Espaço do Invisível III
  • 1981 Um Escritor Apresenta-se
  • 1987 Espaço do Invisível IV
  • 1988 Arte Tempo
  • 1998 Espaço do Invisível V (посмертно)
Щоденники
  • 1980 Conta-Corrente I
  • 1981 Conta-Corrente II
  • 1983 Conta-Corrente III
  • 1986 Conta-Corrente IV
  • 1987 Conta-Corrente V
  • 1992 Pensar
  • 1993 Conta-Corrente-nova série I
  • 1993 Conta-Corrente-nova série II
  • 1994 Conta-Corrente-nova série III
  • 1994 Conta-Corrente-nova série IV
  • 2001 Escrever (посмертно)
  • 2010 Diário Inédito (посмертно)

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Vergílio Ferreira: um mestre sem discípulos [Vergílio Ferreira: a master without disciples]. Público (Portuguese). 24 January 2016. Процитовано 1 October 2017. 
  5. Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
  6. Conheça todos os vencedores do Prémio Camões (Portuguese). Expresso. 21 May 2012. Процитовано 16 October 2017. 
  7. Regulamento Prémio Literário Vergílio Ferreira (Portuguese). Município de Gouveia. Процитовано 16 October 2017. 
  8. Vergílio Ferreira (Portuguese). Instituto Camões. Процитовано 1 October 2017. 

Джерела та літератураРедагувати

  • Днепров В. Мир Вержилио Феррейры // Вержилио Феррейра. Избранное. М.: Радуга, 1986, 576 с. — С. 5-22 (рос.)
  • Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
  • Afonso Borregana, António (1999). Aparição de Vergílio Ferreira: o texto em análise 2ª ed. [S.l.]: Texto Editora. 62 páginas. ISBN 9724711889 (порт.)
  • Barbosa Machado, José (2014). Estudos de Literatura e Cultura Portuguesas revisada ed. [S.l.]: Ediçoes Vercial. 221 páginas. ISBN 9898392258 (порт.)
  • Rodrigues de Paiva, José (2007). Vergílio Ferreira: Para sempre, romance-síntese e última fronteira de um território ficcional. [S.l.]: Editora Universitária UFPE. 720 páginas. ISBN 8573154594 (порт.)
  • Silva Gordo, António da (1995). A escrita e o espaço no romance de Vergílio Ferreira. [S.l.]: Porto Editora. 128 páginas. ISBN 9720340835 (порт.)