Класична китайська мова
Класична китайська мова (кит. 文言, веньянь, «літературна мова»; яп. 漢文, канбун, «ханська мова», в'єт. 字儒, чу нхо, «знаки вчених») — традиційна писемна китайська мова, що базується на граматиці й лексиці стародавньої китайської мови. Вона сильно відрізняється від сучасної китайської мови, як письмової, так і усної.
| Класична китайська мова 文言 | |
|---|---|
| Поширена в | Китайська Народна Республіка, Республіка Китай, Японія, Північна Корея, Південна Корея, В'єтнам |
| Регіон | Східна Азія |
| Носії | немає даних |
| Писемність | китайська писемність |
| Класифікація | Мови Євразії Сино-тибетська сім'я Китайська мова |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Китай (до початку 20 століття) |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | lzh |
Класична китайська використовувалася в Китаї як писемна мова до початку 20 століття. Це була універсальна мова східноазійського регіону. До середини 19 століття вона відігравала роль подібну до латини у Західній Європі.
Конспект граматики
ред.Ієрогліфосполучення
ред.У класичній китайській мові немає змінюваних частин слова, закінчень і відмінків. Текст написаний ієрогліфічними знаками, кожен з яких має своє значення. Тому, для того, щоб вміти читати цією мовою, необхідні знання синтаксису. У граматиці і синтаксі класичної китайської мови зміст фрази чи речення визначає положення ієрогліфа (слова), тобто його зв'язок з іншими ієрогліфами.
У таблиці подані основні типи зв'язків між сполученнями двох знаків, які можуть зустрічатися в класичній китайській мові:
- Підмет + присудок — «А робить В», «А є В». Однак у текстах, написаних класичною китайською, підмет часто опускається.
- Присудок + доповнення — «робити В з А (перед А, над А, до А)», «бути В з А (перед А, над А, до А)».
- Означення + означувальне слово — «який А?», «що за А?», «з чого зроблений А?», «як робити А?», «А-нний В» («В підпорядкований А»). У випадку, коли означувальне слово — іменник, означення є прикметником. Коли ж означувальне слово виступає дієсловом, прикметником, прислівником, означення стає прислівниковим означенням.
- Зіставлення — «А і В», «робити і А, робити і В».
- Вибір — «А чи В», «робити А чи робити і В».
- Послідовність дії — «зробивши А, робити В».
- Рівнозначність — «А=В».
Це типи зв'язків характерні для головних частин мови, таких як іменник. дієслово чи прикметник. Проте, в класичній китайській мові ще є багато допоміжних знаків, які впливають на зміст речення і мають складніші правила застосування.
Зразки сполучень
ред.| № | Тип сполучень | Сполучення | Значення | Пояснення і тип взаємозв'язку |
| (1) | Іменник + Дієслово | 日没 |
сонце заходить | Сполучення іменника «сонце» (日) і дієслова «заходить» (没). Зв'язок — «підмет + присудок». |
| (2) | Іменник + Дієслово | 氷解 |
тане як крига | Сполучення можна прочитати як приклад (1) — «крига (氷) тане (解)». Проте коли іменник, що знаходиться перед дієсловом, виражає стан, матеріал, спосіб чи місце, він приймає роль прислівникового означення. Зв'язок — «означення + означувальне слово». |
| (3) | Дієслово + Дієслово | 撃破 |
атакувавши, розбити | Сполучення дієслів «атакувати» (撃) і «розбивати» (破). Зв'язок — «послідовність дії». |
| (4) | Прикметник + Дієслово | 晩成 |
стало пізно | Сполучення слів «пізній» (晩) і «ставати» (成). Зв'язок — «означення + означувальне слово». |
| (5) | Дієслово + Дієслово | 殺傷 |
убити і (чи) ранити | Сполучення слів «вбивати» (殺) і «ранити» (傷) можна прочитати як приклад (3), однак обидва знаки мають різне смислове навантаження і вказують на паралельність дії. Зв'язок — «зіставлення» або «вибір». |
| (6) | Дієслово + Дієслово | 傷害 |
зашкодити | Сполучення слів «ранити» (傷) і «шкодити» (害) можна прочитати як приклади (3) і (5), однак обидва знаки мають однакове смислове навантаження, тому читаються як одне складене слово. Зв'язок — «рівнозначність». |
| (7) | Дієслово + Іменник | 読書 |
читати книгу | Сполучення слів «читати» (読) і «книга» (書). Зв'язок — «присудок + доповнення». |
| (8) | Іменник + Іменник | 父母 |
батьки | Сполучення слів «батько» (父) і «мати» (母) можна читати за зразком прикладу (5) — батько і (чи) мати. Проте часто в китайській мові значення двох антонімів чи синонімів узагальнюється. Наприклад, сполучення 大小 (великий і малий) може означати «розмір», а 軽重 (легкий і важкий) — «вагу». Зв'язок — «зіставлення» і «рівнозначність». |
| (9) | Прикметник + Іменник | 大國 |
велика країна | Сполучення слів «великий» (大) і «країна» (國). Зв'язок — «означення + означувальне слово». |
| (10) | Дієслово + Іменник | 流水 |
вода, що тече | Сполучення слів «текти» (流) і «вода» (水). Як і в прикладі (7) дієслово стоїть перед іменником, але значення таке як у прикладі (9). Зв'язок — «означення + означувальне слово». |
| (11) | Іменник + Іменник | 城門 |
замкові ворота | Сполучення слів «замок» (城) і «ворота» (門). Як і в прикладі (8) присутнє поєднання двох іменників, але значення таке як у прикладі (9). Зв'язок — «означення + означувальне слово». |
| (12) | Знак + Знак | 蒙古 |
Монголія | Сполучення слів «зазнавати» (蒙) і «старий» (古) немає смислового значення, а лише фонетичне. Китайською звучить як мунгу. Зв'язок — «передача іншомовних звуків». |
| (13) | Іменник + Іменник | 矛盾 |
протиріччя | Сполучення слів «алебарда» (矛) і «щит» (盾) є складовими крилатого вислову з чотирьох ієрогліфів, два з яких опущені. Цей вислів означає «протиріччя». Згадування лише двох знаків з чотирьох є достатнім для передачі суті вислову. Зв'язок — «скорочений крилатий вислів». |
| (14) | Іменник + Частка | 決然 |
рішуче | Сполучення слів «рішення» (決) і частки стану (然), що перетворює попередній знак на прислівник. Зв'язок — «означення + означувальне слово». |
У класичній китайській мові дуже важко визначати перехідну і неперехідну форму дієслів.
Синтаксис
ред.Для розуміння синтаксису класичної китайської мови слід навести приклади з поясненнями.
(1) Різновид речення «А є В», «А робить В»:
- 長袖善舞，多銭善賈 — Той, хто має довгі рукави, — добре танцює; той хто має багато грошей, — добре торгує. (з 韓非子)
- 長袖 — ті, хто має довгі рукави (буквально «довгий рукав»)
- 善 — добре, вправно
- 舞 — танцювати
- 多銭 — ті, хто має багато грошей (буквально «багато монет»)
- 賈 — торгувати
Це речення складається з двох чотиризнакових виразів 長袖善舞 і 多銭善賈, які протиставляються один одному. 長袖 і 多銭 виступають підметами, а 善舞 і 善賈 — присудками.
Див. також
ред.Джерела та література
ред.- 小川環樹、西田太一郎『漢文入門』東京：岩波全書、1957 (Оґава Тамакі, Нісіда Таітіро «Вступ до китайської класичної мови». Токіо: Іванамі дзенсьо, 1957 (1 видання), 2006 (48 видання)) ISBN 4000201018 (яп.)