Ве́на (лат. vena) — кровоносна судина, функція якої полягає в забезпеченні відтоку бідної на кисень венозної крові від органів та тканин до серця.

Схема венозної системи людини

Особливості будови

ред.

У просвіті вен є складки ендотелію — венозні клапани, які запобігають ретроградній течії крові, тобто течії крові у протилежному напрямку. Швидкість току крові 10 — 20 см у секунду. Тиск :3 — 5 мм.рт.ст.

Класифікація

ред.

Вени, як і артерії поділяються на магістральні та органні. Залежно від розташування виділяють поверхневі та глибокі вени (наприклад, v.cephalica і v.basilica в ділянці ліктьової кістки). За будовою стінок поділяються на м'язові та безм'язові вени.

Безм'язові вени

ред.

До вен безм'язевого типу належать вени твердої і м'якої оболон головного і спинного мозку, вени п'ясті, сітківки, плаценти і селезінки. З внутрішньої сторони такі вени покриті ендотелієм, який лежить на підендотеліальній мембрані. А ззовні це все покрито тонким шаром пухкої сполучної тканини.

Вени м'язевого типу

ред.

Вени м'язевого типу можуть мати або слабкий або сильний розвиток м'язової тканини. Вени нижньої частини тіла мають сильно розвинену м'язову оболонку, а вени верхньої частини тіла, відповідно, — слабку. Це обумовлено особливостями циркуляції крові у верхніх та нижніх кінцівках.

Флебологія

ред.

Флебологія — розділ медицини, що вивчає будову і функціонування вен, їхні захворювання, методи діагностики, профілактики і лікування.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, захворювання вен віднесено до хвороб цивілізації. У розвинених країнах світу частота варикозної хвороби становить 25-33 % серед жінок і 10-20 % серед чоловіків. Патологія пізно виявляється та швидко прогресує.[1]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Інтс Удріс: Захворювання вен дуже швидкі та підступні | Ваше Здоров'я. Ваше здоров'я (укр.). 24 червня 2016. Архів оригіналу за 30 вересня 2016. Процитовано 28 квітня 2017.

Література

ред.
  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с.
  • «Анатомія людини», О. І. Свіридов. — К.: Вища школа, 2001.

Посилання

ред.