Ваховський Андрій Миколайович

Андрі́й Микола́йович Вахо́вський (30 вересня 1979 — 29 серпня 2014) — сержант резерву Міністерства внутрішніх справ України.

Ваховський Андрій Миколайович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Ваховський Андрій Миколайович.png
Загальна інформація
Народження 30 вересня 1979(1979-09-30)
Шарівка
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (34 роки)
Червоносільське
Alma Mater Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шляхРедагувати

Закінчив Шарівську ЗОШ, Есхарівський чоловічий педагогічний ліцей-інтернат, Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, учитель іноземної мови. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, закінчив школу міліції. Працював у спецпідрозділі судової міліції «Грифон» в Харкові, в київському охоронному агенстві. Проживав в місті Конотоп у дружини, подружжя виховувало доньку.

З початком війни — доброволець, пішов служити за контрактом, старший кулеметник БТР, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Браво». Ніс службу в багатьох гарячих точках Донбасу.

29 серпня 2014-го загинув під час виходу батальйону «Донбас» «зеленим коридором» між селами Многопілля та Червоносільске. Їхав у кузові автомобіля КРАЗ; коли російські десантники відкрили вогонь по колоні, відстрілювався з автомата, вбитий кулеметною чергою. У тому ж КРАЗі загинули «Броня» та «Еней».

3 вересня тіло Андрія привезено разом з тілами 96-ти інших загиблих привезено до дніпропетровського моргу.

16-го жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невпізнаний захисник України.

Опізнаний за тестами ДНК, перепохований 29 квітня 2015-го в селі Шарівка.

Без Андрія лишились мама, дружина Марина, 8-річна донька Аліса, теща.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • наказом т. в. о. командувача Національної гвардії України генерал-лейтенанта О. В. Кривенка сержант резерву Андрій Миколайович Ваховський навічно зарахований до списку особового складу військової частини 3027

У жовтні 2016 року на фасаді Шарівської ЗОШ I—III ст. було відкрито меморіальну дошку.[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 28 грудня 2020. 

ДжерелаРедагувати