Василик Михайло Олексійович
Михайло Олексійович Василик (нар. 20 січня 1935, Рахни, Вінницька область, УРСР, СРСР — пом. 5 лютого 2005, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський філософ та політолог. Доктор філософських наук (1984), професор, заслужений працівник вищої школи Російської Федерації, декан гуманітарного факультету, завідувач кафедри політології СПбДПУ у 1990—2005 роках.
| Василик Михайло Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
20 січня 1935 Рахни, Гайсинський район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
5 лютого 2005 (70 років) Санкт-Петербург, Росія |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого |
| Посада | декан і юрисконсульт |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Народився в селі Рахни Вінницької області.
З 1954 по 1958 рік служив у радянській армії[1].
У 1963 році закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету за спеціальністю «Правознавство»[1]. У період з 1963 по 1967 рік працював юрисконсультом в ЛДУ[1].
1971 року захистив кандидатську дисертацію, 1984 року — докторську («Механізм дії та використання політичних закономірностей розвиненого соціалістичного суспільства»).
У 1985 році під керівництвом професора М. О. Василика в Ленінградському політехнічному інституті імені М. І. Калініна був створений факультет суспільних наук (ФСН), до якого увійшли кафедри історії КПРС, марксистсько-ленінської філософії, політичної економії і наукового комунізму, а 1988 року на цьому факультеті була утворена кафедра вітчизняної та зарубіжної культури. У 1989 році на хвилі перебудови кафедру історії КПРС було перейменовано на кафедру «Історія»; кафедру марксистсько-ленінської філософії — до кафедри «Філософія», кафедра наукового комунізму стала кафедрою «Політологія». Був першим деканом гуманітарного факультету (1990—2005), дійсний член Академії політичної науки і Академії гуманітарних наук[1].
Кавалер ордену «Знак Пошани».
Праці ред.
Опубліковані монографії:
- Основи теорії комунікації: Підручник / За ред. проф. О-75 М. О. Василика. — М.: Гардарикі, 2003. — 615 с.: іл.
- Політологія. Хрестоматія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 844 с.;
- Політологія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 368 с.;
- Практикум з курсу Політологія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 384 с.;
- Політологія. Словник-довідник ― Вид-во Гардарикі 2000. ― 328 с.;
- Основи соціології та політології. Навчальний посібник — Вид-во Гардарикі 2000. ― 400 с.;
- Виборча система Росії. Словник-довідник — Видавництво Михайлова В. А. 2000. ― 160 с.;
- Політологія. Елементарний курс — Вид-во Гардарикі 2003. ― 270 с.;
Нагороди та звання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Российская Биографическая Энциклопедия «Великая Россия». Том 27. Санкт-Петербургский политехнический университет Петра Великого. Биографии (рос.). Санкт-Петербург: Гуманістика. 15 травня 2022. с. 272. ISBN 978-5-04-366396-2.