Василик Михайло Олексійович

радянський і російський політолог та філософ

Михайло Олексійович Василик (нар. 20 січня 1935, Рахни, Вінницька область, УРСР, СРСР — пом. 5 лютого 2005, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський філософ та політолог. Доктор філософських наук (1984), професор, заслужений працівник вищої школи Російської Федерації, декан гуманітарного факультету, завідувач кафедри політології СПбДПУ у 1990—2005 роках.

Василик Михайло Олексійович
Народився20 січня 1935(1935-01-20)
Рахни, Гайсинський район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР
Помер5 лютого 2005(2005-02-05) (70 років)
Санкт-Петербург, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьнауковець
Alma materюридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Науковий ступіньдоктор філософських наук
Знання мовросійська
ЗакладСанкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Посададекан і юрисконсульт
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
срібна медаль ВДНГ заслужений працівник вищої школи Російської Федерації

Біографія

ред.

Народився в селі Рахни Вінницької області.

З 1954 по 1958 рік служив у радянській армії[1].

У 1963 році закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету за спеціальністю «Правознавство»[1]. У період з 1963 по 1967 рік працював юрисконсультом в ЛДУ[1].

1971 року захистив кандидатську дисертацію, 1984 року — докторську («Механізм дії та використання політичних закономірностей розвиненого соціалістичного суспільства»).

У 1985 році під керівництвом професора М. О. Василика в Ленінградському політехнічному інституті імені М. І. Калініна був створений факультет суспільних наук (ФСН), до якого увійшли кафедри історії КПРС, марксистсько-ленінської філософії, політичної економії і наукового комунізму, а 1988 року на цьому факультеті була утворена кафедра вітчизняної та зарубіжної культури. У 1989 році на хвилі перебудови кафедру історії КПРС було перейменовано на кафедру «Історія»; кафедру марксистсько-ленінської філософії — до кафедри «Філософія», кафедра наукового комунізму стала кафедрою «Політологія». Був першим деканом гуманітарного факультету (1990—2005), дійсний член Академії політичної науки і Академії гуманітарних наук[1].

Кавалер ордену «Знак Пошани».

Праці

ред.

Опубліковані монографії:

  • Основи теорії комунікації: Підручник / За ред. проф. О-75 М. О. Василика. — М.: Гардарикі, 2003. — 615 с.: іл.
  • Політологія. Хрестоматія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 844 с.;
  • Політологія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 368 с.;
  • Практикум з курсу Політологія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 384 с.;
  • Політологія. Словник-довідник ― Вид-во Гардарикі 2000. ― 328 с.;
  • Основи соціології та політології. Навчальний посібник — Вид-во Гардарикі 2000. ― 400 с.;
  • Виборча система Росії. Словник-довідник — Видавництво Михайлова В. А. 2000. ― 160 с.;
  • Політологія. Елементарний курс — Вид-во Гардарикі 2003. ― 270 с.;

Нагороди та звання

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Российская Биографическая Энциклопедия «Великая Россия». Том 27. Санкт-Петербургский политехнический университет Петра Великого. Биографии (рос.). Санкт-Петербург: Гуманістика. 15 травня 2022. с. 272. ISBN 978-5-04-366396-2.

Посилання

ред.