Вікіпедія

Варшава-Охота

залізнична станція в Польщі

Варшава-Охота (пол. Warszawa Ochota) — пасажирська станція польської залізниці[1], розташована між станціями Варшава-Середмістя та Варшава-Західна. Обслуговує приміські маршрути. 

Станція Варшава-Охота

Польські державні залізниці
Варшава

52°13′33″ пн. ш. 20°59′28″ сх. д. / 52.225833333360775° пн. ш. 20.99111111113877826° сх. д. / 52.225833333360775; 20.99111111113877826
Дата відкриття 29 вересня
Рік відкриття 1963 (61 рік)
Тип пасажирська
Колій 2
Платформ 4
Код станції ?
Код «Експрес-3» ?
Мапа
Варшава-Охота на Вікісховищі

Розташована у варшавському районі Воля на Єрусалимському проспекті 58[2], на площі Артура Завіші[3]. За класифікацією PKP має категорію агломераційної станції[4]. Станція включає операційну будівлю, якою керує PKP[2], платформи 1, керованої PKP PLK[1], та обслуговування поїздів SKM у Варшаві та KM[5], платформи 2, що експлуатується WKD[6]. Станція з платформою 1 відкрита 29 вересня 1963 року, а платформа 2 введена в експлуатацію 8 грудня 1963 року. У 2007–2009 роках будівля станції відреставрована, а в 2012 році внесена до муніципального реєстру пам'яток.

На 2018 рік станція обслуговувала 9 600 пасажирів на добу[7].

Історія ред.

У 1954–1962 роках[8] Арсеніуш Романович та Пйотр Шиманяк розробили проєкт станції, який був умовно названий «Warszawa Zawisza» або «Warszawa Zawisza»[9]. Було створено кілька варіантів об'єкта. Згідно початкових планів, він повинен був знаходитися на захід від вул. Товарової[10], але врешті-решт був переміщений на схід від вулиці[3]. У 1954–1963 роках[11], поряд з іншими версіями проєктів[9], станцію спорудило «Przedsiębiorstwo Robót Kolejowych № 7»[12]. Залізнична станція під назвою Варшава-Охота відкрита 29 вересня 1963 року[13], а 8 грудня того ж року введена в експлуатацію WKZ Варшава-Охота[14]., що займала другу платформу об'єкта.

У вересні 1963 року перед відкриттям станції було оголошено, що в 1964 році буде введено в експлуатацію ескалатор, який повинен бути протестований для подальшого впроваження системи ескалаторів на Центральному вокзалі[15]. Ескалатор запущений на початку 1965 року, однак в 1980-х роках був демонтований[16]. З часом також були демонтовані три неонові вивіски — дві з написом «Warszawa Ochota», розміщені на павільйоні станції, та рекламний стовп PKP та WKD[17]. Дизайнерами вивісок були Броніслав Вичех, Теодор Адамський, Яцек Вичковковський, Мечислав Засадєнь, Е. Холева та Х. Храбаловська[18].

В середині вересня 2007 року було оголошено тендер на реконструкцію станції[19]. Спочатку планувалася лише реконструкцією, але врешті реконструкція була проведена з метою отримання первісного вигляду об'єкта з використанням нових матеріалів. Головним дизайнером модернізації був Генрик Лагуна зі студії «Maas»[20]. Ремонт здійснювала компанія «Complex Bud»[21]. На початку 2009 року в залі вокзалу було замінено оздоблювальні матеріали, фрагменти підлоги, освітлення та інфраструктуру, встановлено систему відеоспостереження. Фасад будівлі був покритий захисним покриттям, покриття даху замінено на нове. Відремонтовано сходи з виходом до платформи[22], тоді як самі платформи залишились не оновленими. Через проблеми із власністю на землю в районі павільйону залізничного вокзалу реконструкція стовпа з неоновими вивісками PKP та WKD також не була завершена. У середині червня 2009 року було встановлено пандус для людей з обмеженими можливостями, що веде до платформи.

У 2008 році збудовано сходи, що ведуть з платформи на вул. Товарова[23]. У наступні роки оновлено огорожу. У 2014 році сходи демонтовані[24].

24 липня 2012 року будівля була внесена до муніципального реєстру пам'яток під номером WOL20359[25].

У жовтні 2013 року «ZTM Warszawa» запропонував змінити назву зупинки на «Warszawa Plac Zawiszy»[26]. Після непогодження муніципалітетом[27] ідея була відкликана[28].

У першій половині 2014 року відкрито доступ до безкоштовного Wi-Fi[29].

Напрямки сполучення ред.

Через станцію проходять поїзди ліній Szybka Kolej Miejska та Koleje Mazowieckie. Поїзди приміської залізниці[5] проходять через сусідній зупинний пункт Варшава-Охота WKD.

На жовтень 2012 року станція обслуговувала близько 20 тисяч пасажирів на добу[30].

Перевізник Лінія Маршрут
SKM S1 Отвоцьк – Варшава-Охота – Прушкув [5]
S2 Сулеювек-Мілосна – Варшава-Охота – Аеропорт Шопена
KM R1 Варшава-Східна – Варшава-Охота – Скерневиці
R2 Варшава-Західна – Варшава-Охота – Лукув
R3 Варшава-Східна – Варшава-Охота – Лович-Головний
R7 Варшава-Західна – Варшава-Охота – Демблін
R8 Варшава-Східна – Варшава-Охота – Радом
WKD A1 Варшава-Середмістя WKD – Варшава-Охота WKD – Гродзиськ-Мазовецький Радоньська
Мілянувек-Грудув – Варшава-Охота WKD – Варшава-Середмістя WKD (в одному напрямку) 		[31][32]
A12 Варшава-Середмістя WKD – Варшава-Охота WKD – Мілянувек-Грудув (в одному напрямку)

Примітки ред.

  1. ↑ а б PKP Polskie Linie Kolejowe: Wykaz posterunków ruchu i punktów ekspedycyjnych (pol.). plk-sa.pl, 2016-02-03. [dostęp 2016-03-13]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-06)].
  2. ↑ а б Polskie Koleje Państwowe: Dworce czynne na 2016-02-29 (pol.). pkpsa.pl, 2016-02-29. [dostęp 2016-03-13]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-13)].
  3. ↑ а б Zarząd Transportu Miejskiego w Warszawie: Warszawa Ochota (pl. Zawiszy) – rozmieszczenie przystanków komunikacji miejskiej (pol.). ztm.waw.pl, 2015-12-23. [dostęp 2016-03-13]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-13)].
  4. ↑ [1] [Архівовано 21 грудня 2020 у Wayback Machine.], l.p. 492
  5. ↑ а б в Warszawa Ochota w internetowym rozkładzie jazdy PKP – rozklad-pkp.pl (odjazdy)
  6. ↑ Warszawska Kolej Dojazdowa: Warszawa Ochota WKD (pol.). wkd.com.pl. [dostęp 2016-03-16].
  7. ↑ Urząd Transportu Kolejowego. Wymiana pasażerska na stacjach w Polsce w 2018 r. 2020-01-27. Процитовано 30 січня 2020.
  8. ↑ Łukasz Pastor. Piękne czy szpetne? Warszawskie dworce kolejowe. „Rynek Kolejowy”. 11/2011, s. 35. Warszawa: Zespół Doradców Gospodarczych „Tor”. ISSN 1644-1958 (pol.).
  9. ↑ а б Hubert Trammer: Kalendarium życia zawodowego i twórczości Arseniusza Romanowicza i Piotra Szymaniaka. W: ARPS. Architektura Arseniusza Romanowicza i Piotra Szymaniaka. Grzegorz Piątek (red.). Wyd. I. Warszawa: Centrum Architektury, 2012, s. 303. ISBN 978-83-934574-1-0. (pol.)
  10. ↑ Hubert Trammer: Architektura dworców warszawskiej linii średnicowej. W: ARPS. Architektura Arseniusza Romanowicza i Piotra Szymaniaka. Grzegorz Piątek (red.). Wyd. I. Warszawa: Centrum Architektury, 2012, s. 41–42. ISBN 978-83-934574-1-0. (pol.)
  11. ↑ Daniel Załuski. Arseniusz Romanowicz. „Rynek Kolejowy”. 3/2010, s. 30. Warszawa: Zespół Doradców Gospodarczych „Tor”. ISSN 1644-1958 (pol.).
  12. ↑ Wacław Bogucki: Przedsiębiorstwo Robót Kolejowych nr 7. W: Warszawski Węzeł Kolejowy wczoraj, dziś, jutro. Jerzy Braun (red.). Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności, 1977, s. 289–292. (pol.)
  13. ↑ Średnicowa 1946–1976. W: ARPS. Architektura Arseniusza Romanowicza i Piotra Szymaniaka. Grzegorz Piątek (red.). Wyd. I. Warszawa: Centrum Architektury, 2012, s. 108–117. ISBN 978-83-934574-1-0. (pol.)
  14. ↑ Warszawska Kolej Dojazdowa: Historia EKD/WKD (pol.). wkd.com.pl. [dostęp 2016-03-13]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-04)]
  15. ↑ K. K. Nowe przystanki linii średnicowej. „Stolica”. 37/1963, s. 2, 1963-09-15. Warszawa: Warszawskie Wydawnictwo Prasowe RSW „Prasa” (pol.).
  16. ↑ Jerzy S. Majewski: Stacje kolejowe w Warszawie: Piękne i zdewastowane (pol.). warszawa.wyborcza.pl, 2012-05-25. [dostęp 2016-03-13]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-13)].
  17. ↑ Muzeum Sztuki Nowoczesnej: Wystawa średnicowa. Architektura warszawskiej średnicowej linii kolejowej autorstwa Arseniusza Romanowicza, Piotra Szymaniaka i współpracowników 1–31.10.2010 w ramach festiwalu Warszawa w budowie (pol.). misc.services.tvn.pl. [dostęp 2016-03-17]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-16)].
  18. ↑ Hubert Trammer: Indeks osób. W: ARPS. Architektura Arseniusza Romanowicza i Piotra Szymaniaka. Grzegorz Piątek (red.). Wyd. I. Warszawa: Centrum Architektury, 2012, s. 328–331. ISBN 978-83-934574-1-0. (pol.)
  19. ↑ Michał Grobelny, Łukasz Malinowski. Pasażerski transport szynowy w perspektywie Euro 2012. „Rynek Kolejowy”. 10/2007, s. 18. Warszawa: Zespół Doradców Gospodarczych „Tor”. ISSN 1644-1958 (pol.).
  20. ↑ Tomasz Fudala: Zmodernizowani. W: ARPS. Architektura Arseniusza Romanowicza i Piotra Szymaniaka. Grzegorz Piątek (red.). Wyd. I. Warszawa: Centrum Architektury, 2012, s. 253–258. ISBN 978-83-934574-1-0. (pol.)
  21. ↑ Complex Bud zajmie się remontem warszawskich dworców. „Rynek Kolejowy”. 4/2008, s. 56. Warszawa: Zespół Doradców Gospodarczych „Tor”. ISSN 1644-1958 (pol.).
  22. ↑ Warszawa Ochota i Powiśle dostosowane do niepełnosprawnych (пол.). inforail.pl, 2009-06-15. [dostęp 2016-03-14].
  23. ↑ Tadeusz Syryjczyk. Jednak się kręci, ale mogłoby lepiej. „Rynek Kolejowy”. 10/2009, s. 70. Warszawa: Zespół Doradców Gospodarczych „Tor”. ISSN 1644-1958 (pol.).
  24. ↑ Tadeusz Syryjczyk. Prace na wysokości. „Rynek Kolejowy”. 8-9/2014, s. 78. Warszawa: Zespół Doradców Gospodarczych „Tor”. ISSN 1644-1958 (pol.).
  25. ↑ Biuro Stołecznego Konserwatora Zabytków: Aktualny wykaz zabytków ujętych w gminnej ewidencji zabytków m.st. Warszawy (pol.). bip.warszawa.pl, 2016-02. [dostęp 2016-03-14]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-14)].
  26. ↑ Andrzej Rejnson: Zniknie Warszawa Śródmieście? ZTM chce nowych nazw stacji PKP (pol.). tvnwarszawa.tvn24.pl, 2013-10-05. [dostęp 2016-03-14].
  27. ↑ ran//ec: „Nie” z ratusza dla zmiany nazw stacji kolejowych (pol.). tvnwarszawa.tvn24.pl, 2013-10-28. [dostęp 2016-03-14].
  28. ↑ ran/b: Nazwy stacji kolejowych zostają. ZTM wycofał się z pomysłu zmian (pol.). tvnwarszawa.tvn24.pl, 2013-10-31. [dostęp 2016-03-14].
  29. ↑ Polskie Koleje Państwowe: Nieruchomości PKP S.A. Podsumowanie I półrocza 2014 (pol.). pkpsa.pl, 2014. [dostęp 2016-03-16]. [zarchiwizowane z tego adresu (2016-03-16)].
  30. ↑ Piotr Dąbrowski. Przystanki kolejowe na terenie m.st. Warszawy – analiza zagospodarowania, dostępności dla podróżnych oraz powiązań ze środkami komunikacji publicznej. „Technika Transportu Szynowego”. 3/2015, s. 30. Radom: Instytut Naukowo-Wydawniczy „TTS”. ISSN 1232-3829.
  31. ↑ Warszawska Kolej Dojazdowa: Rozkład jazdy WKD Warszawa Śródm. – Podkowa Leśna – Milanówek Grudów / Grodzisk Maz. Radońska (pol.). wkd.home.pl, 2015-12-13. [dostęp 2016-03-14]
  32. ↑ Warszawska Kolej Dojazdowa: Rozkład jazdy WKD Grodzisk Maz. Radońska / Milanówek Grudów – Podkowa Leśna – Warszawa Śródm. (pol.). wkd.home.pl, 2015-12-13. [dostęp 2016-03-14].

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Варшава-Охота&oldid=39632884