Ван Шимінь (王時敏, 1592 — 1680) — китайський художник часів династій Мін та Цін, лідер «співдружності чотирьох Ванів» в рамках Академії живопису.

Ван Шимінь
王时敏.jpg
Псевдо Ван Сюньчжі (王 逊 之), Янь-ке (烟 客), Сілу-лаожень (西卢 老人)
Народився 1592(1592)
Тайцанd, КНР
Помер 1680(1680)
Підданство Династія Мін, династія Цін
Національність китаєць
Діяльність художник
Галузь пейзаж
Відомі учні Ван Хуей
Членство Six Masters of the early Qing periodd і Співдружність чотирьох Ванів
Жанр пейзаж
Батько Ван Хен
Діти Wang Kuid, Wang Zhuand, Wang Biand, Wang Shud і Wang Shand

ЖиттєписРедагувати

Народився у 1592 році у провінції Цзянсу. Походив з впливового чиновницького клану, був онуком першого міністра, Ван Сіцзюе, імперії наприкінці правління династії Мін. Ван Шимінь ріс в оточенні видатних творчих особистостей. У ролі його наставника виступив сам Дун Цичан, провідний живописець і теоретик мистецтва другої половини XVI — початку XVII ст. Пройшовши навчання в мінській Академії живопису і ставши її штатним співробітником, Ван Шимінь поєднував творчість з офіційними обов'язками, успадкувавши від батька Ван Хена посаду розпорядника ритуальними церемоніями (тай-чан).

Після встановлення в Китаї панування маньчжурської династії Цін, Ван Шимінь, як і багато його сучасників-сановників, відмовився від службової діяльності і деякий час прожив в самоті в родовому маєтку, колекціонуючи старожитності й вдосконалюючись в літературі, живопису, каліграфії. Але як тільки Академія живопису була відновлена маньчжурською владою, прийняв пропозицію увійти до її штату. Помер у 1680 році.

ТворчістьРедагувати

Був визнаним майстром пейзажу — шань-шуй (山水, «живопис гір і вод»), використовував у своїй творчості вже остаточно застиглу до того часу традицію «південної школи» (нань-цзун), пік розквіту якої був пов'язаний з творчістю прославлених пейзажистів XI—XII ст. Мі Фу та Мі Юженя, Ван Шимінь зумів дещо оживити її впровадженням тих чи інших оригінальних прийомів і колористичних рішень.

 
«Пейзажі, натхнені поезією Ду Фу». Фрагмент. 1665 рік

Найкращим зразком манери Ван Шиміня визнано альбомний аркуш (39х25, 6 см, папір, туш, фарби. Музей Гугун, м.Пекін), написаний за мотивами віршів поета епохи Тан Ду Фу. Ефектна насиченість пейзажу контрастними зеленими і полум'яніючими фарбами кольору осіннього листя в цьому випадку не стільки служить цілям декоративності, скільки справляє враження достовірності композиції: буйство фарб неначе досягає апогею перед прийдешнім в'яненням природи.

Найближчими учнями і вірними послідовниками Ван Шиміня стали його онук — Ван Юаньці, а також Ван Цзянь, Ван Хуей.

ДжерелаРедагувати

  • Sullivan M. The Arts of China. Berkley-Los Angeles, 1979