Ван Тао (журналіст)

Ван Тао (王韬 , 10 листопада 1828 — 24 травня 1897) — китайський письменник, перекладач, журналіст, філософ часів династії Цін.

Ван Тао
кит. 王韬
Ім'я при народженні	Ван Лібінь
Псевдо	Ван Цзицянь, Ван Таоюань
Народився	10 листопада 1828(18281110) Лучжі (провінція Цзянсу)
Помер	24 травня 1897 Шанхай
Країна	Династія Цін
Діяльність	письменник, філософ, перекладач, журналіст
Відомі учні	Xu Huanyuand
Знання мов	класична китайська
Медіафайли у Вікісховищі

У цьому китайському імені прізвище (Ван) стоїть перед особовим ім'ям.

Життєпис

Походив з родини середніх статків. Народився у Лічжі (провінція Цзянсу). Підлітком навчався у сільській приватній школі. Здобув класичну освіту. У 1845 році отримав нижчу вчену ступінь сюцай. У 1848 році перебирається до Шанхаю, де незабаром починає співпрацювати з Лондонським місіонерським товариством.

Співчутливо відгукувався про Тайпінське повстання (1850—1864), написав листа керівникам тайпінів, через що був визнаний «неблагонадійним». У зв'язку з цим перебирається до Гонконгу. Тут у 1862—1873 роках був помічником перекладача каноничних текстів китайської літератури англійською мовою Дж. Легга.

У 1867—1870 роках жив у Великій Британії, потім відвідав Францію і Російську імперію. У 1873 році почав видавати в Гонконзі одну з перших у Китаї приватних газет — «Дуньхуан жибао». У 1880 році перебував в Японії, де знаймовився з досягнення прогресу, організацією шкільної справи, журналістикою.

В останні роки життя керував школою природничих наук у Шанхаї. Тут й помер 24 травня 1897 року.

Філософія

Ван Тао написав коментарі до класичних конфуціанських творів «Ши цзін», «Чжоу ї», «Лі цзі». Його праці натепер зберігаються у Нью-Йоркській публічній бібліотеці.

Філософські погляди Вана виражені у праці «Таоюань веньлу вайбянь» («Зовнішня частина зібрання прози Ван Тао», 12 цюаней, 1882 рік). Був ідеологом реформаторського руху і пропагандистом «самопосилення» країни за допомогою західних науково—технічних та соціально-політічних досягнень. Ван Тао вважав, що відповідні цим досягненням ідеї містяться у класичних пам'ятках давньокитайської філософії. Відстоючи поступові зміни у суспільстві, він вважав незмінними конфуціанські принципи і визнавав ідею «приречення» (мін 命).

Епістолярна спадщина Ван Тао зосереджена у 2 збірках листів: «Таоюань чиду» 弢园尺牍 («Листи Ван Тао», 1886 рік) та «Таоюань чіду сюйчао» («Продовжене відтворення листів Ван Тао», 1889 рік).

У прозі Вана здебільшого відображені його мандри («Моє перебування у Гонконзі», «Вибрані начерки з Безтурботної подорожі»).

Джерела

• Cohen P.A. Between Tradition and Modernity: Wang T'ao and Reform in Late Ch'ing China. Camb. (Mass.), 1974.