Ва́нти (однина ва́нта; від нід. want) — снасті суднового стоячого такелажу — троси, що слугують для кріплення щогл і піднімання по них[1]. Число вант залежить від площі вітрил. У XVIII столітті на фок-щоглі зазвичай було 8 вант з кожного борту, на грот-щоглі — 9, і на бізань-щоглі 6.

Ванти на вітрильнику кінця XVIII ст.
Ванти з вибленками (позначені літерами a), ворстом та юферсами.

Виготовляються зі сталевого або прядивного троса і служать для закріплення щогли, будучи відтяжками до борту і дещо до корми. Ванти бувають парні — складені з одного троса, перехлеснутого через топ, чи розбивні — з двох кінців, сплеснених розрубним огоном, або з одного троса з підковоподібним огоном посередині. Розбивна ванта використовується, коли число вант з одного борту непарне.

Кріпляться до бортів вант-путенсами. Для натягування вант використовують талрепи (іноді з юферсами). На старовинних великих кораблях з метою збільшення кута, під яким нижні ванти і фордуни йдуть до щогл, із зовнішнього боку бортів на рівні палуби кріпилися міцні дерев'яні майданчики — руслені[2].

Верхні кінці вант щогл стягалися між собою під марсами поперечними стяжками — швіц-сарвень-стропами. У місці кріплення останніх від вант відходили путенс-ванти, що з'єднувалися на краях марсів з марса-вант-путенсами (вант-путенсами вант стеньг). У штормову погоду щогли додатково укріпляли двома парами додаткових вант — фальшвантами чи штормвантами.

Для підіймання на щогли поперек вантових тросів на певній відстані (як правило, близько 40 см) один від одного кріплять щаблі — вантові щаблі[3] чи вибленки. Вибленками споряджаються нижні ванти, стень-ванти і зрідка, на великих вітрильниках, брам-ванти. Вони можуть бути прядивними, дерев'яними чи металевими і прив'язуються до вант за допомогою вантовощабельного вузла. Роль нижнього щабля на вантах з юферсами виконує ворст — прив'язаний поверх верхніх юферсів поперечний залізний прут, що не дає юферсам перекручуватися, утримуючи їх на одному рівні.

Йменуються ванти за рангоутними деревами:

  • Стень-ванти укріпляють стеньги, брам-стень-ванти (брам-ванти) — брам-стеньги, бом-брам-стень-ванти (бом-брам-ванти) — бом-брам-стеньги;
  • Фок-ванти, фор-стень-ванти, фор-брам-ванти укріпляють складену фок-щоглу;
  • Грот-ванти, грот-стень-ванти, грот-брам-ванти укріпляють складену грот-щоглу;
  • Бізань-ванти, крюйс-стень-ванти, крюйс-брам-ванти укріпляють складену бізань-щоглу.

Товщина прядивних вантових тросів на вітрильних кораблях залежала від розташування вертикального рангоутного дерева. Нижні ванти, що підтримували самі щогли, були найтовстішими — їхній діаметр сягав 100 мм. Більш тоншими були стень-ванти, а брам-стень-ванти ще тонше.

До нижніх вант можуть кріпитися (прив'язуватися шлагами) вант-клотні — блоки з 1-3 отворами і кіпом по колу, що служать для проведення снастей рухомого такелажу.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ванти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. А. С. Целовальников Рангоут и такелаж парусного корабля. — Центральный морской клуб ДОСААФ РСФСР. Издательство ДОСААФ. Москва, 1987
  3. Щаблі вантові: Морський словник

ПосиланняРедагувати