Ванга блакитна
| Ванга блакитна | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanolanius madagascarinus (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| * Loxia madagascarina Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ванга блакитна[2] (Cyanolanius madagascarinus) — вид горобцеподібних птахів родини вангових (Vangidae).
Поширення
ред.Вид поширений в Мадагаскарі та Коморських островах. Мешкає у різноманітних лісах: сухих лісах, тропічних дощових лісах, вторинних лісах, рідколіссях, мангрових заростях.
Опис
ред.Дрібний птах, завдовжки 16–19 см, вагою 19–25 г. Птах має яскраво-блакитні спину, верх хвоста, верх голови, а горло, шия і живіт білі. Самиці мають тьмяніше забарвлення. Райдужка синя, у самиць жовтувата.
Спосіб життя
ред.Харчується комахами та їх личинками. Ці птахи в пошуках їжі часто приєднуються до змішаних зграй комахоїдних птахів. Період розмноження припадає на жовтень-грудень. Самиця відкладає 3-4 яйця в гніздо, розташованому в кроні дерева. Опікуються неповнолітніми обидві статі. Біологія розмноження виду вивчена слабо.
Підвиди
ред.Включає три підвиди:[3]
- C. m. madagascarinus (Linnaeus, 1766) – на півночі, сході та заході Мадагаскару;
- C. m. comorensis (Shelley, 1894) – о. Мохелі;
- C. m. bensoni Louette & Herremans, 1982 – о. Великий Комор.[4]
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Cyanolanius madagascarinus: інформація на сайті МСОП (версія 2021-1) (англ.) 29 березня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2018). Batises, woodshrikes, bushshrikes, vangas. World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 21 June 2018.
- ↑ Systematics - Blue Vanga - Cyanolanius madagascarinus - Birds of the World. birdsoftheworld.org (англ.). Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
Посилання
ред.- Xeno-canto [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Macaulay Library
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |