Вальтер Зурен

Вальтер Зурен (нім. Walter Surén; 15 серпня 1880, Торн — 8 березня 1976, Роттах-Егерн) — німецький офіцер, генерал військ зв'язку люфтваффе. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Вальтер Зурен
нім. Walter Surén
Народився	15 серпня 1880(1880-08-15) Торн
Помер	8 березня 1976(1976-03-08) (95 років) Роттах-Егерн
Діяльність	військовослужбовець
Військове звання	Генерал військ зв'язку Люфтваффе
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

9 лютого 1900 року вступив в 1-й залізничний полк. Закінчив Військову академію (1911). З 1912 року служив в 5-му, з 1913 року — в 1-му телеграфному батальйоні. Учасник Першої світової війни, з 2 серпня 1914 року — командир автомобільного телефонного батальйону Головної штаб-квартири діючої армії. З 25 листопада 1915 по 12 жовтня 1916 року — командир 7-го, з 1 січня 1917 року — 11-го телефонного батальйону, з 15 березня 1917 року — 11-ї телефонної групи 11-го армійського корпусу. З 13 серпня 1917 року — радник з питань зв'язку в штабі групи армій кронпринца.

9 лютого 1920 року звільнений у відставку. В 1920-33 роках — представник і інженер німецької залізничної компанії в Югославії. 1 травня 1934 року вступив на службу в Імперське міністерство авіації і 1 квітня 1938 року зарахований в люфтваффе. З 1 липня 1938 року — начальник служби зв'язку 3-го Командування групи ВПС (з 1 лютого 1939 року — 3-го повітряного флоту і командир 3-го полку зв'язку люфтваффе).

З 1 вересня 1939 року — вищий командир частин зв'язку 3-го, з 19 вересня 1940 року — 4-го повітряного флоту. Учасник Польської і Французької кампаній, а також Німецько-радянської війни. З 18 листопада 1942 року — начальник служби зв'язку головнокомандувача на Півдні генерал-фельдмаршала Альберта Кессельрінга. У вересні 1943 року відкликаний до Берліна і призначений інспектором дротяного телеграфного зв'язку в штабі генерала військ зв'язку люфтваффе. 1 січня 1945 року переведений в резерв ОКЛ, а 28 лютого звільнений у відставку.

Звання

• Фанен-юнкер (9 лютого 1900)
• Лейтенант (18 січня 1901)
• Оберлейтенант (1 жовтня 1907)
• Гауптман (10 вересня 1913)
• Майор запасу (9 лютого 1920)
• Майор (1 жовтня 1934)
• Оберстлейтенант (1 лютого 1935)
• Оберст (1 квітня 1937)
• Генерал-майор (1 квітня 1939)
• Генерал-лейтенант (1 квітня 1941)
• Генерал військ зв'язку (30 січня 1945)

Нагороди

Отримав численні нагороди, серед яких:

• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест в сріблі (21 вересня 1942)

Література

• Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
• Reinhard Stumpf: Die Wehrmacht-Elite – Rang und Herkunftsstruktur der deutschen Generale und Admirale 1933–1945, Harald Boldt Verlag, Boppard/Rhein 1982. ISBN 3-7646-1815-9
• Karl Friedrich Hildebrandt: Die Generale der Luftwaffe 1935–1945 (3 Bde.), Biblio-Verlag, Osnabrück 1991. ISBN 3-7648-1701-1