Валерія Шиллер
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Валерія Шиллер (нар. 19 січня 1994, Севастополь, Крим, Україна) — українська кураторка, авторка публіцистичних текстів та мистецтвознавиця.[1][ангажоване джерело]
| Валерія Шиллер | |
|---|---|
| Народилася | 19 січня 1994 (30 років) Севастополь |
| Громадянство |  Україна |
| Місце проживання | Берлін |
| Діяльність | Кураторка візуального мистецтва, мистецтвознавиця |
| Сайт | valeriaschiller.com |
Біографія
ред.У 2019 році Валерія була молодшим куратором PinchukArtCentre, а також членкинею кураторської команди Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
З 2016 по 2018 працювала в архіві Дослідницької платформи PinchukArtCentre, де знову продовжила працювати з жовтня 2022.
З 2019 по 2022 читала курс історії мистецтва в Київській Академії Медіа Мистецтв
У 2019 році долучилася до написання книги «Чому в українському мистецтві є великі художниці?».
З 2020 по 2022 рр. Валерія була головною редакторкою інтернет-медіа про сучасне мистецтво ArtsLooker.[2][відсутнє в джерелі]
У 2022 році Шиллер стала співробітником освітнього відділу Нової національної галереї в Берліні. Наразі живе та працює у Берліні.
У 2024 за запрошенням Staatliche Kunstsammlungen Dresden (SKD) у партнерстві з Українським інститутом взяла участь в онлайн-курсі «Калейдоскоп історій. Мистецтво з України», курс доступний до перегляду у YouTube.
Вибрані проєкти
ред.2023
Разом з українською кураторкою Ксенією Малих співкурували виставку у Німеччині The Artist as Prophet, Galerie Weisser Elefant, Berlin. Проєкт розповідає про поєднання раціональних розрахунків та інтуїтивних підходів в мистецьких практиках, якими художники передбачують та привертають увагу до політичних колізій в Україні.[3][первинне джерело]
До теми війни Шиллер також звертається у груповій виставці Motherland, Ephraim Palais, Stadtmuseum Berlin, що розглядає поняття «дому» водночас як досвід реальності та як ті підсвідомі бажання, що її огортають.[4][первинне джерело]
2022
Виставка молодих українських художників Battle Cry, Galerie Nord Kunstverein Tiergarten, Berlin (серед яких Максим Ходак та Женя Степаненко) є спробою пошуку нового способу комунікації із західною аудиторією про щоденний воєнний досвід.
2021
Розроблена спільно з Ксенією Малих онлайн-виставка The Fantastic Adventure through Art History of Ukraine, commissioned by the Ukrainian Institute створена у форматі гри та розповідає про соціально-політичні події на території України між 1920 і 2020 роками через особистий вибір гравця та відповідні до історичних викликів твори мистецтва.[5]
2019
Груповий виставковий проєкт Is This Intimacy? Krinzinger Projekte, Vienna своєю назвою цитує поширюваний у 2018 році Інтернет-мем Is this a pigeon?, а також досліджує, те «…як ми створюємо, шукаємо або уникаємо близькості через мову, потоки афектів, способи спілкування, капітал, любов, спадщину, і технології».
Ain't Nobody's Business, group show, PinchukArtCentre, Kyiv
2018
Публікації
ред.- Alevtina Kakhidze. Only For Men, Or, My Beloved, Appear In The Mirror. Why There Are Great Women Artists in Ukrainian Art. Кyiv: Publish Pro, 2019. 224 p.
- Ukrainian Artists Advocate For Empathy In Kyiv. The Urban Activist, 2022.
- Pacifism Is A Privilege. What The War In Ukraine Can Teach Us About Cultural Institutions. The Urban Activist, 2022.
- Lesia Khomenko — Artist Statement — Secondary Archive. 2022.
Примітки
ред.- ↑ Valeria $chiller — valeriaschiller.com. Valeria $chiller. Процитовано 8 березня 2024.
- ↑ About | Artslooker це міжнародне видання, засноване в Києві. Наша мета — надавати ресурс і майданчик для міждисциплінарного аналізу сучасної культури і підтримувати фокус на українському мистецтві у світовому. ArtsLooker (укр.). Процитовано 8 березня 2024.
- ↑ galerie weisser elefant (de-DE) . Процитовано 8 березня 2024.
- ↑ Motherland. Stadtmuseum Berlin (ua) . Процитовано 8 березня 2024.
- ↑ В Україні презентували онлайн-гру про українське мистецтво 1920-2020 років. Український інститут (укр.). Процитовано 8 березня 2024.