Рубінчик Валерій Давидович

радянський та білоруський актор та кінорежисер
(Перенаправлено з Валерій Рубінчик)

Вале́рій Дави́дович Рубі́нчик (*17 квітня 1940(19400417) — † 2 березня 2011) — білоруський кінорежисер і сценарист.

Валерій Давидович Рубінчик
Зображення
Зображення
Дата народження17 квітня 1940(1940-04-17)
Місце народженняМінськ, Білоруська РСР
Дата смерті2 березня 2011(2011-03-02) (70 років)
Місце смертіМосква
ПохованняВостряковський цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Alma materБілоруський театральний інститут, Всесоюзний державний інститут кінематографії
Професіякінорежисер
Кар'єраз 1960
Напрямдрама, мелодрама, бойовик
ЗакладБілорусьфільм
Нагороди
заслужений діяч мистецтв Росії
IMDbID 0748194

Життєпис

ред.

Народився 17 квітня 1940 року у Мінську, у єврейській родині. Тато — Давид Ісаакович Рубінчик — був директором в оркестрі Едді Рознера, потім — директором Російського театру в Мінську. Мати, Марія Абрамівна, працювала інженером.

Навчався у школі № 42 у Мінську.

У 1962 році — закінчив три курси режисерського факультету Білоруського театрального інституту. Під час навчання — працював різноробом на «Білорусьфільмі».

Після кількох спроб, у 1962 році, вступив на режисерський факультет ВДІКу, який закінчив у 1969 році (майстерня Якова Сегеля). Під час навчання — працював помічником режисера (фільм 1965 року «Пущик їде в Прагу» режисера Льва Голуба), асистентом у Володимира Бичкова, знімався у пробних фільмах колег-студентів.

Із 1969 року — режисер на кіностудії «Білорусьфільм». Згодом — художній керівник «Білорусьфільму».

Знявся у кількох епізодичних ролях.

З 1990 року — на «Мосфільмі».

Викладав у ВДІКу та Московському інституті сучасного мистецтва.

У 1993-1995 та 2000-2002 роках керував режисерськими майстернями на Вищих курсах сценаристів і режисерів у Всеросійському інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників кінематографії.

У 1999 році — очолив майстерню режисури кіно та телебачення в Московському інституті сучасного мистецтва, а з 2004 року — декан факультету режисури кіно та ТБ у цьому інституті.

Своє життя описував так:

«Шкодую багато про що. Насамперед про те, що у мене були великі паузи між фільмами. Пояснюю це тим, що надто довго вибирав тему, сценарій. Шкодую, що не зняв фільм про своє повоєнне дитинство, про улюблений Мінськ. Що мало працював у театрі. Часом шкодую, що не став актором. У ВДІКу мене знали як здібного актора і тому запрошували у всі дипломні спектаклі акторського факультету, у всі капусники.»[1].
Оригінальний текст (рос.)
«Сожалею о многом. Прежде всего о том, что у меня были большие паузы между фильмами. Объясняю это тем, что слишком долго выбирал тему, сценарий. Жалею, что не снял фильм о своём послевоенном детстве, о любимом Минске. Что мало работал в театре. Порой жалею, что не стал актёром. Во ВГИКе меня знали как способного актёра и поэтому приглашали во все дипломные спектакли актёрского факультета, во все капустники.».
 
Могила Рубінчика на Востряковському кладовищі
2014

Помер 2 березня 2011 року в Москві. Похований на Востряковському кладовищі.

Особисте життя

ред.

Дружина — акторка Валентина Шендрикова. Донька — акторка Маріанна Рубінчик, 1974 року народження.

Фільмографія

ред.

Режисер:

Сценарист:

Актор:

Примітки

ред.
  1. Валерій Рубінчик на сайті ru.kinorium.com

Джерела

ред.