Валах Сергій Вадимович

Сергі́й Вади́мович Вала́х (нар. 17 грудня 1984(19841217) — 20 березня 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Сергій Валах
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 17 грудня 1984(1984-12-17)
Дніпропетровськ
Смерть 20 березня 2019(2019-03-20) (34 роки)
Авдіївка
Поховання Краснопільський цвинтар
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Борода»
Військова служба
Роки служби 2014—2015; 2016—2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєпис ред.

Народився 1984 року в місті Дніпро. 2002-го закінчив 11 класів дніпровської ЗОШ № 76; був призваний на строкову службу — проходив на посаді механіка-водія у військах ППО. Демобілізувався у 2004 році[2]; працював водієм-експедитором та охоронцем у приватній охоронній фірмі.

У часі війни — старший солдат, старший оператор 1-го розвідувального відділення 1-го розвідвзводу розвідувальної роти 93-ї бригади. З 2 квітня 2014-го по 20 березня 2015 року проходив службу за мобілізацією на посаді стрільця, брав участь у бойових діях біля Карлівки, Добропілля, Авдіївки, Тоненького, Пісків, Слов'янська та Краматорська. Забезпечував прикриття конвоїв, що йшли небезпечними шляхами до Донецького аеропорту; зазнав контузію. У 2015 році одружився, дружина мала сина від першого шлюбу, якого Сергій полюбив та виховував, як рідного. 15 лютого 2016 року підписав контракт і повернувся на фронт, у травні 2017-го зазнав важких осколкових поранень спини внаслідок підриву на «розтяжці». Того ж року вступив на заочне навчання до Кропивницького будівельного коледжу, спеціальність «будівництво та експлуатація будівель та споруд». 1 грудня 2017 року подовжив контракт.

20 березня 2019 року увечері, під час виїзду на бойове завдання із придушення ворожого вогню, в районі міста Авдіївка на міні підірвалась бойова машина бригади. Старший солдат Валах прийняв на себе головний удар від вибуху, зазнав тотальних опіків 4-го ступеня, не сумісних з життям. Ще двоє бійців отримали опіки (40 % і 5 % тіла) та були доставлені до лікарні.

23 березня 2019-го похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпро.

Без Сергія лишились батьки, сестра, син від першого шлюбу 2003 р.н. та вагітна наречена[3]. У червні 2019 року народилась донька.

Нагороди та вшанування ред.

  • Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
  • «За оборону рідної держави»
  • «Захисник Вітчизни»
  • «За оборону Донецького аеропорту»
  • «За військову службу Україні»
  • «За оборону країни»
  • «За хоробрість у бою» (вручили дружині вже після його загибелі)[2]

Примітки ред.

  1. З бійцем 93-ї ОМБр Сергієм Валахом, загиблим на Донбасі, попрощалися в Дніпрі
  2. а б Загиблі герої березня 2019. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 24 вересня 2019.
  3. У Дніпрі попрощалися із загиблим бійцем-холодноярівцем Сергієм Валахом. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 вересня 2019.
  4. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 469/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.