Вікіпедія

Бойко Вадим Леонідович

політик
(Перенаправлено з Вадим Леонідович Бойко)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2015)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

Бо́йко Вади́м Леоні́дович (5 листопада 1962, Світловодськ, Кіровоградська область — 14 лютого 1992, Київ) — журналіст, народний депутат України 1-го скликання, член депутатського об'єднання Народна Рада.

Вадим Леонідович Бойко
Народився 5 листопада 1962(1962-11-05)
Світловодськ, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Помер 14 лютого 1992(1992-02-14) (29 років)
Київ, Україна
Поховання Світловодськ
Країна  СРСР
 Україна
Національність українець
Діяльність політик, телеведучий
Посада народний депутат України[1]
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 — 14 лютого 1992

Життєпис ред.

Народився 5 листопада 1962 року в місті Світловодську, Кіровоградська область, УРСР. Закінчив СШ № 2 у Світловодську із золотою медаллю. Почав друкуватися у газ. «Наддніпрянська правда». У 1979-1984 рр. навчався в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка на факультеті журналістики.

1984 — редактор, старший редактор програми «Молодіжна студія „Гарт“» Українського телебачення.

Головний редактор програм для молоді Українського телебачення, позаштатний кореспондент програми «Взгляд» (укр. «Погляд») Центрального телебачення СРСР, постійно виступав на сторінках газет «Комсомольская Правда», «Комсомольское Знамя», «Независимость» (назви російською мовою).

Брав активну участь у висвітленні та розслідуванні подій, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проводив журналістське розслідування про спроби відшукати втрачену бібліотеку Ярослава Мудрого.

18 березня 1990 року обраний народним депутатом України 1-го скликання від Кременчуцького - Автозаводського виборчого округу.

 
Барельєф в Кременчуці

Як заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації зробив дуже багато для того, що українське законодавство захищало журналістів у їх професійній діяльності. Зокрема, на законодавчому рівні було закріплено заборону цензури, докладно виписано права журналістів тощо.

14.02.1992 року Вадим Бойко трагічно загинув у своїй київській квартирі внаслідок організованого вибуху. На той час він під час розслідувань наблизився до з'ясування, куди поділися гроші КПУ, після її заборони Президією Верховної Ради УРСР. Ймовірно, перший журналіст, убитий в Україні від 1991 року.

Похований на кладовищі у м. Світловодську

Вшанування пам'яті ред.

 
Київ.
  • За сюжет про події в Литві - штурму Вільнюського телецентру під час невдалої спроби державного перевороту в січні 1991 Вадим Бойко нагороджений орденом Литовської республіки (посмертно).
  • У Кременчуці[2] та Світловодську на честь Вадима Бойка названо вулиці.
  • 05 листопада 1992 р., в день, коли Вадиму мало б виповнитися 30 років, в Кременчуці на розі вул. Вадима Бойка і 60-річчя Жовтня була встановлена меморіальна дошка: у центрі барельєфний портрет Вадима, оточений символічним вінком стрічок із назвами ЗМІ, де він працював, справа напис «Вадим Бойко. 1962-1992». Автор - киянин Юрій Мельников.
  • 05 листопада 2000 р. в Кременчуці на розі вул. Вадима Бойка і 60-річчя Жовтня була встановлена інша меморіальна дошка (75*120*10 см). Зліва барельєфне погрудне зображення журналіста з мікрофоном, посередині назви ЗМІ, де працював народний депутат України від Кременчука В.Бойко (Гарт, Вісник Кременчука, Независимость, Комсомольская правда, Взгляд). Внизу по горизонталі стилізоване зображення напіврозгорнутого сувою паперу, з правої частини котрого виривається язик полум’я, що закінчується лавровою гілкою. По сувою у З рядки напис: «Вадим Бойко Народний депутат України 1962-1992.11». Автор - кременчуцька скульпторка В.Волкова.
  • На Полтавщині засновано іменну обласну премію Вадима Бойка в царині журналістики.
  • У 2002 році засновано Всеукраїнський щорічний конкурс, присвячений Вадиму Бойку як журналісту, що загинув при виконанні своїх професійних обов'язків.

Примітки ред.

  1. ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. ↑ Рішення виконкому Кременчуцької міськради № 607/2 від 09.07.1992 «Про перейменування вул. Сільськогосподарської та пров. Сільськогосподарського».

Джерела ред.

  • Біографія на офіційному вебсайті Верховної Ради України
  • Билина Ю. Л. 20 років тому загинув Вадим Бойко [Електронний ресурс] / Ю. Л. Билина. — Режим доступу:http://rkr.in.ua/1504-20-rokv-tomu-zaginuv-vadim-boyko.html [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Гайдук С. Пам'ятаймо про наших видатних земляків [Електронний ресурс] / Сергій Гайдук. — Режим доступу: http://svetlovodsk.com.ua/3333-vadym-boiko.html [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  • Гарбуз Г. Вимога часу — гласність: стаття // Вісник Кременчука: газета. — 1991. — № 1(4). — С. 4.
  • Голодна А. Радченко Ю. Журналіст Вадим Бойко — народний депутат України від кременчуцько-автозаводського виборчого округу № 320 (1990—1992 років).- IV Регіональна науково-практична конференція «Кременчуцький край у контексті історії України»: Матеріали конференції — Кременчук: КрНУ, 2013. — 161—164 с.
  • Історії потрібна правда: нариси, статті, інтерв'ю / О. В. Журавський . — Світловодськ: МП "Рекламно — видавниче об'єднання «Слово», 1994. — 48 с.
  • Неїжмак В. Незгасне полум'я: стаття // Україна молода: газета. — 2000. — 12 лютого. — С. 5.
  • Урін О. В. Політологія: курс лекцій / О. В. Урін. — 6-те видання доп. і перероб. — Кременчук: ПП Щербатих О. В., 2010. — 324с.

Див. також ред.

Список журналістів, убитих в Україні

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бойко_Вадим_Леонідович&oldid=41544619