Відкрити головне меню

Вавровий Юхим Андрійович (справжнє прізвище — Виливчук; 31 березня (12 квітня) 1890(18900412), с. Попівці, нині Кременецького району Тернопільської області — 3 грудня 1970, с. Новий Кокорів, того ж району) — український поет, фольклорист.

Зміст

БіографіяРедагувати

Вчився у сільській церковно-парафіяльній школі. 1904 року стає учнем Почаївської друкарні.

Від 1907 жив у Києві. Спочатку працює складачем у друкарнях Яковлєва та Чолокова.

Від 1911 друкувався в газетах і журналах «Огни», «Маяк», «Громада», «Слово», «Згода», «Печатное слово».

19131914 — секретар і фактично редактор журналу «Печатное слово». 19301940-ві Юхима Ваврового тричі ув'язнювала радянська влада.

Від 1950 — на засланні у Красноярському краї. Звільнений влітку 1953; 1956 реабілітований 1960-і підготував до друку збірку поезій «Вогні горять», однак вона не була видана.

Кілька його віршів надруковані в газеті «Літературна Україна», збірці «Поезія» та ін.

Пам'ятьРедагувати

У незалежній Україні твори Ваврового опубліковані в обласних і республіканських періодичних виданнях, вийшла його книжка «Наче скошений цвіт…» (Кременець, 1994).

1995 в селі Попівці та с. Новий Кокорів на будинку, де жив поет, встановлені пам'ятні таблиці.

Рукописна спадщина Ваврового зберігається у фондах Кременецького краєзнавчого музею.

Публікації творівРедагувати

  • Виливчук-Вавровий Ю. Наче скошений цвіт…: Вибрані твори /Упоряд. Г.Чернихівський. — Кременець, 1994. — 38с.
  • Вавровий Ю. Автопортрет; У тайзі; Я знову в рідному селі:[Вірші] //Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — Тернопіль, 1992. — Вип.2. — Ч.1. — С.15-16.
  • Вавровий Ю. «Благословлю, прославлю, восхвалю…»; «Душа, як мандрівник в пустині…»:[Вірші] //Курінь: Літ.-мист. альманах. — Збараж, 1993. — Вип.3. — С.14.
  • Вавровий Ю. Своїх пророків розп"яли…: [Вірші] //Україна — 1991. — № 26. — С.22-23.
  • Виливчук-Вавровий Ю. Село моє — Попівці: [Вірші] //Діалог. — 1995. — 9 верес.
  • Виливчук (Вавровий) Ю. Скошений цвіт: [Вірші з неволі] //З облоги ночі: Зб. невільничої поезії України 30-80 р.р. — К., 1993. — С.56-65.
  • Поезії Юхима Ваврового /Публ. Г.Чернихівського //Друг читача. — 1990. — 19 лип.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Вікторов В. У вінок поета //Прапор перемоги. — 1990. — 24 квіт.
  • Світлій пам'яті Юхима Виливчука-Ваврового /Матеріали: Автобіографія. — Лист Ю.Виливчука до дочки Варвари //Діалог. — 1995. — 13 трав.
  • Тернисті дороги Юхима Ваврового //Чернихівський Г. І. Кременеччина: Історичне та літературне краєзнавство: Матеріали на допомогу педагогам і студ. спец. навч. закладів та загальноосвітніх шкіл. — Кременець, 1992. — С.60-64.
  • Фарина І. «І між людьми людей шукаю» //Свобода. — 1995. — 23 трав.
  • Фарина І. Чекає книга видавця //Відродження. — 1991. — 3 серп.
  • Чернихівський Г. «А лелеки вертають на Україну…» //Народне слово. — 1991. — 6 верес.
  • Чернихівський Г. «Земле, буди у нас думи всеплідні…» //Тернопіль. — 1996. — № 3. — С.29-30., фото.
  • Чернихівський Г. Наче скошений цвіт //Вільне життя. — 1990. — 17 квіт.
  • Чернихівський Г. Поет революційного гарту //Тези доповідей і повідомлень 1-ї Терноп. обл. наук. іст.-краєзнав. конференції. Ч.ІІІ. Секція У. Література і мистецтво. — Тернопіль, 1990. — С.12-13.
  • Чернихівський Г. «Пройшов і крізь бурю, і сліпу заметіль» //Друг читача. — 1990. — 19 лип.
  • Чернихівський Г. «Світіть огні» //Україна. −1991. — № 26. — С.21-22.
  • Чернихівський Г. Світлій пам'яті Юхима Виливчука-Ваврового //Діалог. — 1995. — 13 трав.
  • Чернихівський Г. Тернисті дороги Юхима Ваврового //Вавровий-Виливчук Ю. Наче скошений цвіт…. — Кременець, 1994. — С.3-8.
  • Чернихівський Г. Тернова доля поета //Ровесник. — 1990. — № 14 (1-7 квіт.).