ВЛ22м

ВЛ22^м (ВЛ22 модернізований) — радянський шестивісний електровоз постійного струму. Виготовлявся з 1947 по 1958 рр. Конструктивно став продовженням електровозу ВЛ22, основною відмінністю є наявність потужніших тягових двигунів ДПЕ-400. Перший радянський електровоз який надійшов в масштабне виробництво (побудовано більше ніж півтори тисячі одиниць). Останній представник сімейства сурамських локомотивів.

ВЛ22м
ВЛ22М−572 в Музеї історії та залізничної техніки Пнної залізниці (Харків)
Основні дані
Головні конструктори	Б.В.Суслов
Роки будування	1946—1958
Країна будування	СРСР
Завод	НЕВЗ
Разом побудовано	1542 (включаючи прототип)
Країни експлуатації	СРСР
Ширина колії	1524 мм
Рід служби	вантажний, пасажирський
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	постійний, 3000 В, 6000 В (ВЛ22и)
Конструкційна швидкість	до 100 км/год
Осьова формула	0-30-0+0-30-0
Довжина локомотива	16 442 мм (по вісям автозчеплення)
Зчіпна вага	132 т
Система регулювання	Реостатно-контакторна
Тип ТЕД	ДПЭ-400А, НБ-411
Електричне гальмування	Рекуперативне
Діаметр коліс	1200 мм
ВЛ22м у Вікісховищі

Історія появи двигуна ДПЕ-400

В 1940 році завод «Динамо» виготовив шість тягових електродвигунів ДПЭ-400 годинною потужністю по 400 кВт кожний. Двигуни були спроектовані під керівництвом інженера А. Б. Іоффе. Двигуни встановили на дослідному електровозі ВЛ22-178, локомотив відправили на Закавказьку залізницю. Після експлуатації електродвигунів в 1941—1945 рр. інженери отримали відмінні результати випробувань. Великою перевагою даних двигунів була можливість заміни попередніх двигунів ДПЭ-340 без переробки механічної частини електровоза, тому що остів, головні та додаткові полюси були однотипні з раніше застованим тяговим двигуном ДПЕ-340. Потужність нового двигуна підвищили за рахунок збільшення швидкості обертання якоря, для чого знов були спроєктовані якір і колектор двигуна.

Нові технічні характеристики дали змогу підняти конструктивну швидкість з 70 до 75 км/год, величину струму годинного режиму з 250 ампер до 290 ампер, потужність годинного режиму на 16 %.

Нові тягові двигуни ДПЕ-400 виявились значно легшими, ніж тягові двигуни ДК-3А електровозу серії СК^у , що дало змогу зменшити шкідливі наслідки для верхнього будування колії від значної «необресоренної маси».

Електровоз

У червні 1946 року завод «Динамо» побудував перший після війни електровоз ВЛ22-184 з новими ТЕД. Цей електровоз став останнім магістральним електровозом, виготовленим заводом «Динамо». Подальше виробництво було перенесене на Новочеркаський електровозобудівний завод (НЕВЗ). Перший магістральний електровоз, позначений ВЛ22^М−185, НЕВЗ виготовив 7 березня 1947 року.

Література

• Раков В. А. Электровозы серии ВЛ22^М // Локомотивы отечественных железных дорог 1845 - 1955. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Транспорт, 1995. — С. 416 - 420. — ISBN 5-277-00821-7.
• Раков В. А. Электровозы серии ВЛ22^М, Электровозы серии ВЛ22^И // Локомотивы отечественных железных дорог 1956 - 1975. — М. : Транспорт, 1999. — С. 16 - 20, 45 - 47. — ISBN 5-277-02012-8.

Посилання

• Стаття про ВЛ22^м по матеріалам книг В. А. Ракова [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• ВЛ22^м під час виконання маневрів. Серпень 2006 р. [Архівовано 12 березня 2012 у Wayback Machine.]