Відкрити головне меню

ВЛ22м (ВЛ22 модернізований) — радянський шестивісний електровоз постійного струму. Виготовлявся з 1947 по 1958 рр. Конструктивно став продовженням електровозу ВЛ22, основною відмінністю є наявність потужніших тягових двигунів ДПЕ-400. Перший радянський електровоз який надійшов в масштабне виробництво (побудовано більше ніж півтори тисячі одиниць). Останній представник сімейства сурамських локомотивів.

ВЛ22м
ElectricLoco vl22.jpg
ВЛ22м-1729 в залізничному музеї Варшавского вокзалу в Санкт-Петербургзі
Основні дані
Головні конструктори Б.В.Суслов
Роки будування 19461958
Країна будування СРСР СРСР
Завод НЕВЗ
Разом побудовано 1542 (включаючи прототип)
Країни експлуатації СРСР СРСР
Ширина колії 1524 мм
Рід служби вантажний, пасажирський
Технічні дані
Рід струму і напруга
у контактній мережі
постійний, 3000 В, 6000 В (ВЛ22и)
Конструкційна швидкість до 100 км/год
Осьова формула 0-30-0+0-30-0
Довжина локомотива 16 442 мм (по вісям автозчеплення)
Зчіпна вага 132 т
Система регулювання Реостатно-контакторна
Тип ТЕД ДПЭ-400А, НБ-411
Електричне гальмування Рекуперативне
Діаметр коліс 1200 мм

Зміст

Історія появи двигуна ДПЕ-400.Редагувати

В 1940 році завод «Динамо» виготовив шість тягових електродвигунів ДПЭ-400 годинною потужністю по 400 кВт кожний. Двигуни були спроектовані під керівництвом інженера А. Б. Іоффе. Двигуни встановили на дослідному електровозі ВЛ22-178, локомотив відправили на Закавказьку залізницю. Після експлуатації електродвигунів в 19411945 рр. інженери отримали відмінні результати випробувань. Великою перевагою даних двигунів була можливість заміни попередніх двигунів ДПЭ-340 без переробки механічної частини електровоза, тому що остів, головні та додаткові полюси були однотипні з раніше застованим тяговим двигуном ДПЕ-340. Потужність нового двигуна підвищили за рахунок збільшення швидкості обертання якоря, для чого знов були спроектовані якір та колектор двигуна.

Нові технічні характеристики дали змогу підняти конструктивну швидкість з 70 до 75 км/год, величину струма годинного режиму з 250 ампер до 290 ампер, потужність годинного режиму на 16%.

Нові тягові двигуни ДПЕ-400 виявились значно легшими, ніж тягові двигуни ДК-3А електровозу серії СКу , що дало змогу зменьшити шкідливі наслидки для верхнього будування колії від значної "необресоренної маси".

ЕлектровозРедагувати

В червні 1946 року завод «Динамо» побудував перший після війни електровоз ВЛ22-184 з новими ТЕД. Цей електровоз став останнім магістральним електровозом, виготовленим заводом «Динамо». Подальше виробництво було перенесене на Новочеркаський електровозобудівний завод (НЕВЗ). Перший магістральний електровоз, позначений ВЛ22М-185, НЕВЗ виготовив 7-го березня 1947 року.

ЛітератураРедагувати

  • Раков В. А. Электровозы серии ВЛ22М // Локомотивы отечественных железных дорог 1845 - 1955. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Транспорт, 1995. — С. 416 - 420. — ISBN 5-277-00821-7.
  • Раков В. А. Электровозы серии ВЛ22М, Электровозы серии ВЛ22И // Локомотивы отечественных железных дорог 1956 - 1975. — М. : Транспорт, 1999. — С. 16 - 20, 45 - 47. — ISBN 5-277-02012-8.

ПосиланняРедагувати