Вікіпедія

Бієць Сергій Миколайович

Сергі́й Микола́йович Бі́єць (17 червня 1968(1968-06-17), Москва — 24 березня 2019(2019-03-24), Москва) — російський політичний діяч лівого спрямування, редактор газети «Робітнича демократія»,[1] засновник і лідер Революційної робітничої партії (РРП),[2] у 2014-2015 рр. — секретар ЦК Об'єднаної комуністичної партії (ОКП), учасник оборони Білого дому у вересні-жовтні 1993 року. Додержувався троцькістських переконань.[3][4]

Бієць Сергій Миколайович
Народився 17 червня 1968(1968-06-17)
Москва, СРСР
Помер 24 березня 2019(2019-03-24) (50 років)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність журналіст
Знання мов російська
Партія Revolutionary Workers' Party (Russia)d

Життєпис

ред.

Закінчив хіміко-технологічний технікум. У 1990-х та 2000-х роках працював верстальником у друкарні.[5] Політичну кар'єру розпочав у партії Демократичний союз, де входив до фракції комуністів-демократів.[6] Бувши членом ДС, у 1989—1990 роках видавав газету «Привид комунізму».[7][8]

1990 року створив «Союз комунарів», до якого входили так звані «неавторитарні» ліві, як марксисти, так і анархісти, але незабаром стався розкол. Марксистська частина «Союзу» наприкінці 1990 року була перейменована на Комітет за робітничу демократію та міжнародний соціалізм (КРДМС). З того часу Бієць став редактором газети «Робітнича демократія». У 1991-1993 роках — член Комітету за робітничий інтернаціонал, з якого був виключений під час розколу КРДМС.

У вересні-жовтні 1993 року — активний учасник оборони Білого дому.[9] [5]

З 1999 — лідер РРП (перейменованої з КРДМС). У 1998-2002 роках — член Міжнародної марксистської тенденції, з якої був виключений під час розколу РРП.

У 2005 році — один з організаторів низки страйків серед робітників будівельної компанії «Дон-Строй».[10]

У 2011—2013 роках разом із РРП — учасник протестів на Болотній площі.[5]

У 2014-2015 роках — секретар ЦК Об'єднаної комуністичної партії по роботі з профспілками та трудовими колективами,[11] член президії ЦК, вийшов із прихильниками з партії під час розколу.[12]

Помер вранці 24 березня 2019 р. внаслідок онкологічного захворювання, що різко розвинулося.[13]

Залишилося троє дітей після трьох шлюбів.[5]

Наслідуючи Троцького, вважав СРСР «деформованою робочою державою».[14]

Примітки

ред.
  1. ↑ Положение работающих в Москве «гастарбайтеров»
  2. ↑ Памяти Сергея Бийца. Объединенная коммунистическая партия.
  3. ↑ Сергей Биец. Путь революционера - Рабочая демократия
  4. ↑ Некролог: умер лидер российской РРП Сергей Биец - RCIT
  5. ↑ а б в г Артем Распопов. Биец невидимого фронта // Новая газета. — 2019. — № 102 (19 июня). — С. 21—23. Архівовано з джерела 13 вересня 2019.
  6. ↑ Коргунюк Ю. Г. Современная российская многопартийность[недоступне посилання з Май 2018]
  7. ↑ [1]Н. И. Кротов История многопартийности [Архівовано 2008-06-19 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Дамье В. Лекция-интервью о неформалах
  9. ↑ Сергей Биец: «Буржуазия не могла сохранять господство демократическими методами»[недоступне посилання]
  10. ↑ Юрий Соломонов. «Дивный парень. Кстати, троцкист» / Независимая газета, 26.06.2012. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  11. ↑ Объединенная компартия вышла на финал государственной регистрации
  12. ↑ Объединенная коммунистическая партия — второе издание КПРФ | Рабкор.ру
  13. ↑ Умер лидер РРП Сергей Биец | Инициативная группа по созданию международного движения «Коммунистическое развитие в 21 веке»
  14. ↑ Что такое СССР? | РОТ ФРОНТ

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бієць_Сергій_Миколайович&oldid=42843189