Біруте Ціпліяускайте
Литовська літературознавець і перекладачка
Біруте Ціпліяускайте (лит. Birutė Ciplijauskaitė, нар. 11 квітня 1929 у Каунасі[7]) — литовська літературознавець і перекладачка.
| Біруте Ціпліяускайте | |
|---|---|
| Народилася | 11 квітня 1929[1][2] |
| Померла | 19 червня 2017[3][4][1] (88 років) |
| Країна |
.svg){kind=small} Канада[5] |
| Діяльність | hispanist |
| Alma mater | Монреальський університет |
| Знання мов | іспанська[6] |
| Заклад | Університет Вісконсин-Медісон[4] |
| Нагороди | |
Народилася в родині лікарів. Навчалася у Каунаській консерваторії; під час Другої світової війни залишила Литву. Закінчила Тюбінгенський університет у 1956 році, а згодом — Монреальський університет. Ціпліяускайте викладала іспанську в Університеті Вісконсин-Медісон з 1960 по 2000 рік, з 1968 року — професор. Здобула звання доктора наук з іспанської та французької мов у Коледжі Брин Мавр у 1960 році.
БібліографіяРедагувати
- La soledad y la poesía española contemporánea, Ínsula, 1963
- La soledad en el destierro, Ínsula, 1962
- El poeta y la poesía: del romanticismo a la poesía social, Ínsula, 1966
- (ed.) Luis de Góngora y Argote, Sonetos completos, Castalia, 1968
- Baroja, un estilo, Ínsula, 1972
- Deber de plenitud, la poesía de Jorge Guillén, Secretaría de educación pública, 1973
- Birutė Ciplijauskaitė (ed.), Jorge Guillén, Taurus, 1975
- Birutė Ciplijauskaitė (ed.), Homenaje a Juan Ramón Jiménez, Fundación Universitaria Española, seminario "Ménendez Pelayo, 1982
- Los Noventayochistas y la historia, J. Porrúa Turanzas, 1981
- La mujer insatisfecha: el adulterio en la novela realista, Edhasa, 1984
- Juegos de duplicación e inversión en «La Celestina», Gredos, 1988
- La novela femenina contemporánea 1970—1985 : hacia una tipología de la narración en primera persona, Anthropos, 1988
- Birutė Ciplijauskaitė (ed.), La voluntad de humanismo: homenaje a Juan Marichal, Anthropos, 1990
- Birutė Ciplijauskaitė (ed.), Novísimos, postnovísimos, clásicos: la poesía de los 80 en España, Orígenes, 1991
- Vingt poètes lituaniens d'aujourd'hui, Éditions du Petit Véhicule, 1997
- De signos y significaciones. 1 : poetas del 27, Anthropos, 1999
- Carmen Martín Gaite (1925—2000), Ediciones del Orto, 2000
- La construcción del yo femenino en la literatura, Universidad de Cádiz. Servicio de publicaciones, 2004
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://cultura.elpais.com/cultura/2017/06/28/actualidad/1498647947_165646.html
- ↑ а б https://www.library.wisc.edu/news/2017/07/13/honoring-professor-birute-ciplijauskaite/
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12142294n // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Mockūnas, Liūtas (1991). Pokalbių akiračiai: "Akiračių" interviu su išeivių kultūros veikėjais, 1969-1989 (Lithuanian). Vaga. с. 206. ISBN 978-5-415-00773-8.
- ↑ Lituanus. Lituanus Foundation. 2009. с. 2.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |