Біржове право — це підгалузь господарського права, що регулює суспільні відносини, які виникають в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів

Предметом біржового права є суспільні відносини, що виникають з приводу створення та діяльності бірж, при здійсненні біржових операцій. Такі правовідносини, які пов'язані зі здійсненням біржової діяльності, реєстрацією суб'єкта біржового ринку, державним регулюванням діяльності бірж.[1]

Змістом біржового права як системи правового регулювання біржової діяльності складають юридичні норми, що застосовуються в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.

Методи біржового права ред.

Імперативний метод регулює відносини між біржою та державою (наприклад, обов'язковість ліцензування біржової діяльності). Ознаки імперативного методу:

  • наявність державно-владних приписів,
  • відсутність можливості домовленості сторін,
  • юридична нерівність сторін у владних біржових відносинах

Диспозитивний метод регулює відносини між біржами та покупцями (можливість вибору покупцем біржового товару; вибір форми розрахунків та ін.). Ознаки диспозитивного методу:

  • рівність учасників правовідносин,
  • автономія та самостійність учасників біржових відносин,
  • альтернативна можливість вибору суб'єктами біржового ринку різних варіантів поведінки в рамках закону

Комплексний метод поєднує в собі прояви імперативного та диспозитивного методів. Ознаки комплексного методу:

  • майнова самостійність учасників правовідносин,
  • застосування переважно способів непрямого (економічного) впливу на учасників правовідносин,
  • «коридор автономії волі» обов'язкових учасників біржових відносин, прикладом яких можуть бути правовідносини, що виникають в процесі створення біржової установи при встановленні її засновниками розміру статутного капіталу.

Джерела біржового права в Україні ред.

Джерелом біржового права є біржове законодавство — сукупність нормативно-правових актів, які регулюють біржові відносини.

Беручи до уваги складність джерел біржового права, викликану особливістю виникнення, зміни та/або припинення біржових правовідносин науковці сходяться в думці систематизувати їх (джерела) у дві групи:

  • джерела, правові норми яких визначають загальні правила поведінки учасників біржових правовідносин (Конституція України, Цивільний кодекс України, Митний кодекс України, ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про господарські товариства» тощо);
  • джерела, правові норми яких визначають безпосередню поведінку учасників біржових правовідносин, зокрема при укладанні і виконанні біржових угод (Господарський кодекс України, Закони України «Про товарну біржу», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», окремими нормативним актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики, Міністерства праці та соціальної політики, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін.).

Особливе місце в регулюванні біржової діяльності займають норми Господарського кодексу України. Ці норми визначають правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності, що має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій.

Біржова діяльність як один із різновидів некомерційної господарської діяльності регламентується нормою ГК України (ст. 54), відповідно до якої на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання[2].

Правовими нормами ГК України (ст. 185) визначаються також особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, основний зміст яких полягає у тому, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначає Закон України «Про товарну біржу»[3] від 10 грудня 1991 року. Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку є предметом регулювання правових норм Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»[4] від 23 лютого 2006 року.

Примітки ред.

  1. Берлач А. І. Біржове право України: Навч. посіб. — К.: Університет «Україна», 2007. — 348 с.
  2. Господарський кодекс України. Архів оригіналу за 28 вересня 2017.
  3. Закон України «Про товарну біржу». Архів оригіналу за 1 грудня 2016.
  4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок». Архів оригіналу за 18 жовтня 2012.