Біржан-сал
Біржан-сал Кожагул-вули (Кожагулов) (каз. Біржан сал Қожағұл-ұлы, 1834, сучасний район Біржан сал Акмолінської області Казахстану — 1897, там же) — казахський акин, композитор. Найбільш відомий завдяки айтису (поетичному змаганню) із Сарою Тастанбек-кизи.
| Біржан-сал | |
|---|---|
| каз. Біржан сал Қожағұл-ұлы | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1834 |
| Місце народження | Район Біржан-сала, Акмолинська область |
| Дата смерті | 1897 |
| Місце смерті | Район Біржан-сала, Акмолинська область |
| Професії | поет, композитор, акин |
| Інструменти | домбра |
Біографія ред.
Походив із роду нурали групи аксари керей Середнього жузу[1].
Його найзнаменитіший айтис був із Сарою Тастанбекизи з племені найман роду матай. Біржан здобув широкої популярності в ранньому віці, як співак, що має видатні вокальні дані і майстерно акомпанує собі на домбрі, але незабаром перейшов від виконавства до створення оригінальних музично-поетичних творів. Роз'їжджаючи аулами, він брав участь у різних народних святах, в айтисах. Об'єднавши талановиту молодь, створив своєрідний мандрівний театр. Народ додав до його імені епітет «сал», сенс якого наближається до західноєвропейських понять: бард, балагур.[2]
Останні роки життя Біржан-сала були затьмарені міжродовими чварами, у які він був втягнутий не з власної волі. Переслідування та спричинена ними хвороба прискорили його смерть.
Родина ред.
У Біржан-сала було чотири дружини, від яких мав одинадцять синів: від першої дружини Балкаш — Акил, Алтинбек, Адільбек, Макулбек; від другої дружини Лейли — Ахметжан, Ахметбек; від третьої дружини Айтбай — Ахметкалі, Айтжан, Айтмухаммед; від четвертої дружини Апіш — Теміртас, Калкен і дві дочки Асил та Акик[1].
Творчість ред.
Чільне місце у творчості Біржан-сала займала тема кохання, їй присвячені пісні «Айтбай», «Ғашығым», «Ғашық жар», «Ләйлім-шырақ» та інші, що відрізняються непідробним ліризмом, щирістю та глибиною почуттів. Гордим скакунам, що обганяють вітер у безкрайньому степу, присвячені його пісні про улюблених коней «Телқоңыр», «Ақсеркеш» та інші. Вірну супутницю домбру Біржан-сал оспівує у пісні «Орынбор әні».
Будучи глашатаєм народу, Біржан-сал у своїх піснях також викривав свавілля степових керівників, таких, як волосні Жанбота та Азнабай (за чиїм наказом у Біржан-сала під час візиту до Степу генерал-губернатора Олександра Дюгамеля в 1865 зламали домбру за непідкорення). Гнів і зневага звучать у піснях «Жанбота», «Адасқақ» та інших. Печаткою трагізму позначені пісні останніх років життя «Жамбас сіпар», «Теміртас» та інші, пройняті безвихіддю та смутком. Завдяки учням і послідовникам Біржан-сала збереглося понад сорок його пісень, серед яких такі визнані шедеври, як «Біржан-сал», «Алтин балдақ», «Ақтентек», «Жаймашу-ақ», «Бұрилтай» та інші.
Пісня «Жамбас сіпар» стала основою «Казахської рапсодії» для народного оркестру композитора Зіновія Компанейця, широко використані пісні Біржана в операх Євгена Брусиловського, багато пісень Біржана оброблені для оркестрів та хорів. Пісні Біржана виконували всі відомі співаки Казахстану.
Біржан-сал був також неперевершеним майстром айтиса: класикою жанру стало його поетичне змагання з Сарою Тастанбеккизи, заради якого Біржан-сал у 1871 році спеціально приїхав у далеке Семиріччя. Айтис Біржана і Сари був записаний зі слів Сари хаджі Жусуп Шайх-Ісламули, вперше опублікований у 1898 році в Казані. У 1946 році композитор Мукан Тулебаєв на основі цього айтиса написав оперу «Біржан і Сара», куди увійшли основні пісні Біржана. Автор та колектив виконавців (всього 7 осіб) удостоєні Сталінської премії 2 ступеня 1949 року в розділі «Оперне мистецтво».
Пам'ять ред.
- Ахмет Жубанов. «Солов'ї століть» (глава «Біржан-сал», 1963, Алма-Ата), (переклад російською мовою Герольда Бельгера, 1967).
- 1991 року в Кокчетаві (зараз Кокшетау) відкрито пам'ятник Біржану-салу Кожагул-ули (зі зламаною домброю).
- У 2009 році в Казахстані було знято художній фільм «Біржан-сал» («Казахфільм», режисер і виконавець головної ролі Досхан Жолжаксинов, сценарій Таласбека Асемкулова[3][4].
- У грудні 2009 року «Қазпошта» випустила пам'ятну марку «175 років від дня народження Біржан сал Кожагул ули» номіналом 25 тенге.
- У вересні 2012 року у місті Степняк Акмолінської області відкрився меморіальний комплекс на честь великого акина[5].
- 13 грудня 2017 року указом президента Енбекшильдерського району було перейменовано в район Біржан сал[6].
Примітки ред.
- ↑ а б Жолдасбекұлы М., Салғараұлы Қ., Сейдімбек А. Қожағұлұлы Біржан // Елтұтқа. Ел тарихының әйгілі тұлғалары. — Астана : KÜL TEGIN, 2001. — С. 214—216. — ISBN 9965-441-26-X.
- ↑ Алма-Ата. Энциклопедия / Гл. ред. М. К. Козыбаев. — Алма-Ата : Гл. ред. Казахской советской энциклопедии, 1983. — Т. 4. — С. 152. — 60000 прим.
- ↑ Адольф Арцишевский. (11 вересня 2009). Биржан-сал. Возрождение легенды. На экраны вышла киноверсия жизни любимого народом акына-певца. Central Asia Monitor. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 31 травня 2012.
- ↑ Джанибек Сулеев. (10 вересня 2009). В Казахстане наконец-то снят по-настоящему народный фильм?. Zonakz.net. Процитовано 31 травня 2012.
- ↑ Великому казахскому акыну возвели памятник. Tengrinews.kz. 14 вересня 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 14 вересня 2012.
- ↑ Назарбаев переименовал район в Акмолинской области. Tengrinews. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 15 грудня 2017.