Двійковий код
Двійко́вий код (іноді біна́рний код) — код, за використання якого повідомлення передаються послідовностями (секвенціями) з двох символів (наприклад, «1» та «0»).
Велике значення двійковий код має в цифровій обробці інформації.
З комбінаторики відомо, що в загальному випадку число комбінацій (кодів) n-розрядного двійкового коду дорівнює числу розміщень з повтореннями:
- ,
де — число кодів, — число розрядів двійкового коду.
Таблиця двійкових кодів
ред.числове (букве)
значення |
двійковий
код |
---|---|
0 | 0000 |
1 | 0001 |
2 | 0010 |
3 | 0011 |
4 | 0100 |
5 | 0101 |
6 | 0110 |
7 | 0111 |
8 | 1000 |
9 | 1001 |
A | 1010 |
B | 1011 |
C | 1100 |
D | 1101 |
E | 1110 |
F | 1111 |
Приклад «доісторичного» використання коду
ред.Інки мали свою систему лічби кіпу, яка фізично являла собою мотузкові сплетення і вузлики. Генрі Ертан виявив, що у вузликах закладено якийсь код, найбільше схожий на двійкову систему числення.[1]
У комбінаторній хімії
ред.Спосіб опису співвідношення між набором тегів і відповідних їм лігандів, де про ідентичність структурного блоку свідчить присутність або відсутність цього тегу або набору тегів (тобто використовуються два біти 1 та 0).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Инки изобрели двоичный код за 500 лет до компьютера [Архівовано 2011-08-06 у Wayback Machine.] (рос.)
Це незавершена стаття про програмування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |