Білонні монети
Біло́нні моне́ти (від фр. billon низькопробний сплав) — неповноцінні розмінні монети, купівельна спроможність яких перевищує вартість металу, що міститься в них та витрати на карбування[1]. Випускаються поряд з банківськими і казначейськими білетами для здійснення торговоплатіжного обороту. Як гроші білонна монета не може служити мірилом вартості, а лише відіграє роль засобу обігу і засобу платежу.
У більш вузькому сенсі — монети, у яких вміст благородного металу (золота або срібла) становить меншу частину, а більшу — лігатура[2]. Ще більш вузьке значення — срібні монети 500-ї і нижчої проби, де лігатурним металом, як правило, виступає мідь[3].
Білон
ред.У XIII столітті у Франції словом «Білон» (від фр. billon) називали сирий, не карбований у вигляді монети коштовний метал, тобто золото або срібло у вигляді зливку або навіть у зовсім сирому, необробленому вигляді. В Англії воно трансформувалося в поняття bullion coin (інвестиційна, вагова монета). У самій Франції, а також у багатьох інших країнах (зокрема, в Росії) в XV столітті слово «Білон» стало означати сплав з незначним вмістом коштовного металу [4], в більш вузькому сенсі — сплав міді зі сріблом, де останнє становить менше 50 % («біла мідь»)[3][2].
Приклади білонних монет
ред.Білон використовувався для виготовлення монет (Білонна монета в цьому сенсі — срібна монета з пробою не вище 500-ї), а також для виробництва прикрас [джерело не вказане 4433 дні]. Відомі білонні монети, що карбувалися в VI — на початку V століття до н. е. в Малій Азії на острові Лесбос і містили 40 % срібла і 60 % міді. В Давньому Римі білонними монетами були денарій та антонініан, що починали карбуватись як срібні монети, але з часом втрачали вміст срібла на користь лігатури, серед якої переважала мідь. Свого піку карбування «зіпсованих» срібних монет у Римській імперії набуло при імператорі Галлієні (253—268). Було виявлено, що наслідок псування та неконтрольованого масового карбування білонні монети мають тенденцію витісняти з обігу більш повноцінні, повновартісні монети. За кольором металу розрізняли монети білі (лат. argentum album) і монети чорні (лат. argentum nigrum), відповідно, монети високої (наприклад, празький гріш) і низькою проби (чеський денарій)[3][2][5].
В середньовіччя за кольором металу розрізняли «білі» — вищої проби — та «чорні» монети. «Білими» вважалися денарії, карбовані на монетних дворах ВКЛ. Білонні монети західноєвропейського походження переважали в обігу слов'янських земель у 16—18 століттях[6].
В Російській імперії з 1867 по 1917 рік монети номіналом 5, 10, 15 і 20 копійок карбувалися з білону з вмістом срібла 50 % (до 1867 року ці номінали випускалися зі срібла 868-ї або 750-ї проби). В РРФСР (а пізніше в СРСР) з 1921 до 1931 монети в 10, 15 і 20 копійок також випускалися з білону (срібло 500-ї проби) [джерело не вказане 4433 дні]. Пізніше в СРСР випускалися з мідно-нікелевого сплаву білого кольору розмінні монети 50, 20, 15 та 10 копійок; з мідно-цинкового сплаву жовтого кольору розмінні монети в 5, 3, 2 та 1 копіку[1].
Примітки
ред.- ↑ а б Енциклопедія народного господарства Української РСР, 1969.
- ↑ а б в НС, 1980, «Биллонная монета».
- ↑ а б в СН, 1993, «Биллонная монета».
- ↑ СН, 1993, «Биллон».
- ↑ Мэттингли, 2005, с. 110, 32—40.
- ↑ В. Зварич. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 23
Література
ред.- Білонна монета // Енциклопедія народного господарства Української РСР / С. М. Ямпольський (відповідльний редактор). — АН УРСР. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969. — Т. 1. — С. 129.;
- Зварич В. В. Білонна монета // Нумізматичний словник / відповідальний М. Ф. Котляр. — видання друге, виправлене і доповнене. — Львівський національний університет : Вища школа, 1973. — С. 23.;
- Зварич В. В. Билонная монета // Нумизматический словарь. — 4 -е вид. — Львів : Вища школа, 1980. (рос.);
- Фенглер Х.[de], Гіроу Г., Унгер В. Пер. з нім. М. Г. Арсеньева. Билонная монета // Словарь нумизмата / Відп. ред. В. М. Потін. — Москва : Радио и связь, 1982. — С. 25. (рос.);
- Фенглер Х., Гіроу Г., Унгер В. Пер. з нім. М. Г. Арсеньева. Билонная монета // Словарь нумизмата / Відп. ред. В. М. Потін. — 2 -е вид., перераб. і доп. — Москва : Радио и связь, 1993. — ISBN 5-256-00317-8. (рос.);
- Білонна монета // Енциклопедія банківської справи України / Стельмах В. С. (голова редколегії), Ворона Л. В (відповідальний секретар). — Київ : «Молодь», Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — С. 94. — ISBN 966-7615-21-9.;
- Мэттингли Г. Монеты Рима. С древнейших времен до падения западной империи. — М. : Collector's Books, 2005. — ISBN 1-932525-37-8. (рос.);
- Виталий Гладкий. Биллонная монета // Словарь нумизната. — Москва : Центрполиграф, 2008. — С. 24. — ISBN 978-5-9524-3602-2. (рос.)