Білило

сторінка значень у проекті Вікімедіа
(Перенаправлено з Білила)

Біли́ло[1] — біла, нерозчинювана у воді фарба. З хімічної точки зору білилами називають мінеральні фарби, які представляють собою в основному окиси й солі металів.

Склад та властивостіРедагувати

Розрізняють титанові, цинкові, свинцеві, сірчані (літопонові) й сурм'яні.

  • Титанові білила - двоокис титану   або його суміш (25-75%) із окисом цинку й наповнювачами - відрізняється високою світло- й вологостійкістю, нензначно розчиняються у лугах й кислотах, не отруйні. Їхня щільність 3,82-4,25 г/см3, маслоємність (кількість масла, яка необхідна для отримання фарбяної пасти) 17-26, покривна здатність 35-45 г/м2, коефіцієнт відбиття світла 98-99.
  • Білила свинцеві - основна вуглекисла сіль свинцю   - світло- й вологостійкі, відрізняються високою корозійної стійкістю, розчиняються у лугах й кислотах, не стійкі щодо дії високих температур, отруйні. Їхня щільність 6,4-6,8 г/см3, маслоємність 9-12, покривна здатність 130-200 г/м2, коефіцієнт відбиття світла 99. Це досить розповсюджена в малярській справі й живописі фарба, для чого розтирається з вареною олією (оліфою), отруйна, з часом темніє. Існує багато сортів свинцевих білил: венеціанські, голландські, гамбурзькі й ін.
  • Баритове білило — здрібнений важкий шпат, що домішується до свинцю.
  • Білило цинкове — порошок з окису цинку  . Світло- й вологостійке, розчиняється у лугах й кислотах, добре змочується зв'язуючим й диспергується у ньому, не є отруйним. Щільність 5,4-5,6 г/см3, маслоємність 10-14, покривна здатність 100-140 г/м2, коефіцієнт відбиття світла 92-99. Входить до пігментної суміші силікатних фарб.
  • Сірчані білила - суміш сульфіду цинку   й сірчанокислого барію   із домішкою окису цинку  . Недостатньо світло-, волого- й аеростійкі, у лугах й кислотах незначно розчиняються , не отруйні. Їхня щільніст 4,1-4,3 г/см3, маслоємність 11-15, покривна здатність 120-160 г/м2, коефіцієнт відбиття світла 95-97.
  • Сурм'яні білила - триокис сурми  . Світло-, волого- й аеростійкі, відрізняються високою покривною здатністю, отруйні.
  • Віденське білило — головна складова частина — крейда.
  • Вісмутові білила[1] — суміш крейди й азотно-вісмутової солі, поширений косметичний засіб для шкіри.


ОтриманняРедагувати

Титанові білила отримують гідролізом розчинів сірчанокислого титану із наступним прокалюванням метатитанової кислоти або гідролізом чи зпалюванням чотирьоххлористого титану у пароподібному стані.

Цинкові білила отримують випаровуванням металічного цинку у пічках й окисленням утворених парів або випаровуванням відновленої цинкової руди з наступним окисленням. Мокрий спосіб їх отримання заснований на прокалюванні легко дисоціюючих сполук цинку.

Білило свинцеве отримують при дії вуглекислоти на оцтовокислий свинець. Тобто пропусканням вуглекислого газу через рочин основного оцтокислого свинцю.

Сірчані білила отримують сумісним осадженням з розчинів сульфіду цинку й сірчанокислого барію з наступним прокалюванням.

Сурм'яні білила отримують окисленням парів металічної сурми або прокалюванням трсірчастої сурми у окисному середовищі.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Білило // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.