Відкрити головне меню

Бій в протоці Блекетт (япон. ビラ・スタンモーア夜戦, Біра-Сутенмо: а ясен, «Нічний бій біля Віла-Стенмор»; англ. Battle of Blackett Strait), відомий також як Перший бій в затоці Кула[2] — нічний бій, який відбувався з 5 на 6 березня 1943 року між 2 есмінцями японського флоту, що доставляли підкріплення на острів Коломбангара в кампанії на Соломонових островах (є частиною кампанії на Тихому океані в період 2-ї Світової війни), і американським з'єднанням крейсерів, яка виконувала завдання з обстрілу японських позицій на островах.

Бій в протоці Блеккет
Друга світова війна, Війна на Тихому океані
USS Denver (CL-58) enters Havannah harbour (Éfaté Island) on 22 April 1943.jpg
"Denver"
Координати: 5°04′ пд. ш. 152°18′ сх. д. / 5.067° пд. ш. 152.300° сх. д. / -5.067; 152.300
Дата: 6 березня 1943 року
Місце: протока Блекетт, острів Коломбангара, Соломонові острови
Результат: Перемога США
Сторони
США США Flag of Japan (bordered).svg Японська імперія
Командувачі
США контр-адмірал Аарон Меррілл Naval Ensign of Japan.svg капитан 3-го рангу Йодзі Танегасіма
Військові сили
3 легких крейсери
3 есмінці
2 есмінці
Втрати
немає втрат 2 есмінці
174 осіб загинуло
2 полонених[1]

ПередумовиРедагувати

Черговий Токійський експрес в складі японських есмінців «Мурасаме» (командир капітан 3-го рангу Йодзі Танегасіма) і «Мінегумо» (капітан 3-го рангу Йосіо Уесугі) під командуванням командира 2-го дивізіону есмінців капітана 1-го рангу Масао Татібани вийшов з Шортленду 5 березня 1943 року, щоб доставити продуктові припаси в Віла-Стенмор[3], південну частину острову Коломбангара. На шляху, біля південно-східного узбережжя острову Бугенвіль, есмінці виявили і потопили підводний човен Grampus, який намагався їх атакувати. 5 березня в 23:30 вони успішно прибули в пункт призначення та вивантажили свій вантаж на баржі. Коли вони почали повертатися, то спостерігачі «Мурасаме» помітили на північному заході затоки Кула білі спалахи, які виявилися спалахами гармат з'єднання TF68 контр-адмірала Аарона Меррілла.

З'єднання TF68 складалося з двох груп, що призначалися для обстрілу японських сил в Віла-Стенмор і Мунда відповідно. 1-а група під командуванням адмірала складалася з 3-х легких крейсерів 12-ї дивізії крейсерів: «Montpelier», «Cleveland» і «Denver» та 3-х есмінців: «Cony», «Conway» і «Waller». 2-а група з 4-х есмінців: «Fletcher», «Radford», «Nicholas» і «O'Bannon», які в бою участі не брали. З'єднання залишило острів Еспіріту-Санто 4 березня, ввечері 5 березня прибувши в район своєї мети.

БійРедагувати

Досягнувши Віла, з'єднання Меррілла отримало повідомлення, що були помічені 2 японських крейсери. Дані кораблі були виявлені і супроводжувались коригувальником PBY Catalina[4] з Гуадалканалу до тих пір, поки японці не з'явилися в 00:57 на екрані радарів Меррілла на відстані 13,9 км. Американський адмірал прийняв рішення про відкриття вогню по виявленим цілям і вже через 4 хвилини після отримання даних з радару в 01:01 наказав відкрити вогонь.

Американські крейсери дали свій перший залп в темряву, не бачачи цілі з відстані в 9 кілометрів. Через одну хвилину «Waller» також дав торпедний залп. «Мурасаме» був накритий вже першим залпом. Протягом хвилини 6 повних залпів 152-мм гармат з крейсерів, що керувалися радаром викликали на ньому важкі пошкодження. Незабаром і торпеди «Waller»’а досягли японського флагмана. Це було перше торпедне влучання американських кораблів на Тихому океані з часів битви біля Балікпапана, виключаючи атаки торпедних катерів і підводних човнів. Японський есмінець вибухнув і потонув в точці з координатами 08°03′ пд. ш. 157°13′ сх. д. / 8.050° пд. ш. 157.217° сх. д. / -8.050; 157.217.. 128 осіб загинуло, 53 моряка, включаючи командира 2-го дивізіону капітана 1-го рангу Масао Татібану і капітана 3-го рангу Танегасіму, врятувались і пізніше догли берегів найближчих островів.

В 01:06 вогонь крейсерів був перенесений на «Мінегумо». Останній намагався відповідати вогнем по спалахам гармат, одночасно намагаючись сховатися, проте отримав чисельні влучання і зрештою потонув в 01:30 в точці з координатами 08°01′ пд. ш. 157°14′ сх. д. / 8.017° пд. ш. 157.233° сх. д. / -8.017; 157.233. 46 осіб, включаючи командира Уесугі, загинули в бою. 122 моряка пізніше досягли японських позицій, ще два попали в полон до американців. Самі американці в цьому бою взагалі не постраждали.

Після боюРедагувати

Після затоплення 2-х есмінців, американці продовжили виконання свого головного завдання і провели обстріл японського аеродрому в Віла-Стенмор. При цьому у американців була висока витрата снарядів. Так «Montpelier» випустив близько 1800 127-мм і 152-мм снарядів протягом 15-хвилинного бою і ще близько 700 при виконанні бомбардування. В 9 ранку американські кораблі кинули якір в Пурвіс-Гарбор на Тулагі.

7 травня американські мінні загороджувачі «Gamble», «Breese» і «Preble» перегородили мінами протоку Блеккет. Наступного дня на цих мінах підірвалися три японських есмінця — «Куросіо», «Оясіо» и «Кагеро». «Куросіо» потонув відразу, а два інших були потоплені через день під час атаки авіації з бази Гендерсон-філд.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Книга: Vincent O'Hara: US Navy vs Axis, ст 169
  2. Затока Кула розташована між островами Нью-Джорджія, Арундел і Коломбангара із архіпелагу Соломонові острови.
  3. Зараз цей населений пункт називається Віла.
  4. Vincent O'Hara: US Navy vs Axis, ст. 167