Відкрити головне меню

Бібліотека Альбертіна (нім. Bibliotheca Albertina), також Бібліотека Лейпцизького університету (нім. Universitätsbibliothek Leipzig) — головна наукова бібліотека Лейпцизького університету. Заснована 1543 року.

Бібліотека Альбертіна (Бібліотека Лейпцизького університету)
Bibliotheca Albertina (Universitätsbibliothek Leipzig)
Leipzig UB[1] і UB Leipzig
BibliothecaAlbertina Leipzig.jpg
Бібліотека Альбертіна, головний корпус
51°19′57″ пн. ш. 12°22′05″ сх. д. / 51.33250000002777824° пн. ш. 12.368200000027776753° сх. д. / 51.33250000002777824; 12.368200000027776753Координати: 51°19′57″ пн. ш. 12°22′05″ сх. д. / 51.33250000002777824° пн. ш. 12.368200000027776753° сх. д. / 51.33250000002777824; 12.368200000027776753
Країна: Flag of Germany.svg Німеччина
Тип: університетська, універсальна
Складова Лейпцизький університет
Розташування Лейпциг
Адреса Лейпциг, Німеччина Німеччина, Beethovenstr. 6
Телефон +49-341-9730577
Заснована 1543
Філії: 22
Фонди: 5,4 млн одиниць зберігання
Директор: Ульріх Йоганнес Шнайдер
Штат:
Сайт: www.ub.uni-leipzig.de

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Бібліотека була заснована в епоху Реформації, коли було розпущено лейпцизький Монастир Святого Павла, що належав домініканцям. 1543 року представник Альбертинської лінії Веттінів курфюрст Саксонії Моріц подарував власність і приміщення монастиря Лейпцизькому університету. В одному з приміщень монастиря, що називалося Міттельпаулінум, було зібрано бібліотеки багатьох розформованих монастирів. Саме це зібрання стало основою майбутньої бібліотеки.

Серед найвидатніших бібліотекарів Альбертіни варто згадати Йоахіма Феллера (працював з 1675 року), який уклав каталог рукописів; Кристіана Готліба Йохера (працював з 1742 по 1758 роки), який запровадив алфавітний каталог; Ернста Готгельфа Герсдорфа (з 1833 року), що реорганізував Альбертіну за науковими принципами.

На кінець XIX століття фонди бібліотеки зросли настільки, що виникла нагальна потреба переїзду в більше приміщення. 1891 року бібліотека преїхала на Бетховенштрассе, де було споруджено для неї нову будівлю, спроектовану Арведом Россбахом в силі неоренесансу. Новий корпус бібліотеки було названо Альбертіною на честь Альберта, короля Саксонії (1828–1902).

Під час Другої світової війни внаслідок авіаційних нальотів будівля бібліотеки була на дві третини зруйнована. Каталоги й фонди були вчасно евакуйовані й не постраждали. Після війни десятиліттями використовувалося лише ліве, неушкоджене крило бібліотеки. Після возз'єднання Німеччини в 1994 році розпочалася масштабна реконструкция та відбудова Альбертіни, яка була завершена 2002 року. Було знесено руїни правого крила, зроблено додатковий підвальний поверх та повністю реконструйовано фасад бібліотеки.

Сьогодні Альбертіна є головною університетською бібліотекою Лейпцига, центральною бібліотекою гуманітарних наук та архівною бібліотекою Лейпцизького університету.

Поряд з головним корпусом в структуру бібліотеки входять 22 факультетські філії.

ФондиРедагувати

Бібліотека має більше 5 млн томів та одержує за передплатою 7 200 журналів. У відкритому доступі виставлено 200 000 томів. Бібліотека має також низку спеціальних колекцій: 8700 давніх рукописів, 3200 з яких входить до колекції східних рукописів, 3700 інкунабул, 173 000 автографів та велику кількість друків XVII століття[3]. У фондах є цінна колекція папірусів та остраконів, серед яких один з найдавніших медичних манускриптів Папірус Еберс (бл. 1525 р, до н. е.), Лейпцизька Світова хроніка (2 століття).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ekkehard Henschke (Hrsg.): Die Bibliotheca Albertina in Leipzig. Festschrift zum Abschluss des Wiederaufbaus im Jahre 2002. Saur, München 2002, ISBN 3-598-11623-3.
  • Sophia Manns: Zwischen Denkmalschutz und Nutzeranspruch. Wiederaufbau und Erweiterung der Bibliotheca Albertina in Leipzig. Institut für Bibliothekswissenschaft, Berlin 2005 (Онлайн).
  • Reinhold Scholl (Hrsg.): Vergraben — Verloren — Gefunden — Erforscht. Papyrusschätze in Leipzig. (Reihe: Schriften aus der Universitätsbibliothek Leipzig.) Universitätsverlag Leipzig 2010, ISBN 978-3-86583-483-6.

ПосиланняРедагувати