Бюро де Ла Рів'єр

політик

Бюро де Ла Рів'єр (фр. Bureau de La Rivière; бл. 1340 — 16 серпня 1400, Парижі) — французький політичний діяч, камергер і радник королів Карла V і Карла VI.

Бюро де Ла Рів'єр
фр. Bureau de La Rivière


 
Народження: 14 століття
Смерть: 16 серпня 1400(1400-08-16)
Поховання: Абатство Сен-Дені
Країна: Королівство Франція
Батько: Жан II де Ла Рів'єрd[1]
Мати: Ізабо д'Ангеранd[1]
Шлюб: Marguerite d'Auneaud
Діти: Simon l'Ainé Bureaud[1], Perrette de la Rivièred[1] і Jeanne de la Rivièred[1]

БіографіяРедагувати

Син Жана II де Ла Рів'єра (пом. 1346/49) та Ізабо д'Ангеран (пом. 1363).

Представник роду, засновником якого вважається Жан, з 1171 перший сеньйор де Ла Рів'єр. Ще в юності, в 1358, познайомився з дофіном — майбутнім королем Карлом V, з яким був приблизно одного віку, став його другом і довіреною особою. Той, вступивши на престол, призначив його своїм камергером і радником[2]. З 1365 — головний королівський камергер (змінив на цій посаді свого померлого брата Жана). 1376 року брав участь у мирних переговорах з англійцями.

У 1379 — один з воєначальників французької армії під час походу в Бретань.

За заповітом Карла V — член опікунської ради при малолітньому Карлі VI[3]. Наприкінці 1380 через обвинувачення у зносинах з англійцями його відсторонили від справ дядьки короля — герцоги Людовик Анжуйський, Іоанн Беррійський і Філіп Бургундський. Проте за радника заступився конетабль Олів'є де Клісон, який завдячував Бюро де Ла Рів'єру своїм призначенням на посаду. За оповіддю середньовічного історика, на очах у всього двору він кинув рукавичку, і ніхто не наважився прийняти виклик.

З 1388 року, коли Карл VI позбавився опіки герцогів, Бюро де Ла Рів'єр став одним із «мармузетів», групи радників молодого короля, які фактично керували французькою державою[4]. Однак 1392 року король збожеволів, і принци, дядьки короля, знову захопили владу. Бюро де Ла Рів'єра заарештували в своєму замку Оні, його володіння конфіскували. Утримували спочатку у Луврі, потім у Бастилії.

1394 року, в період тимчасового просвітління розуму, король зажадав до себе свого міністра. Дізнавшись, що того ув'язнено, Карл VI наказав звільнити Бюро де Ла Рів'єра (що й зроблено 31 січня) та повернути йому конфісковане майно. Однак король, для його ж безпеки, заборонив йому жити в столиці, і Бюро де Ла Рів'єр виїхав у свій замок Тур-дю-Пен у Дофіне. Потім йому дозволили повернутися.

Помер 16 серпня 1400 року в Парижі. Відповідно до волі короля Карла V похований у базиліці Сен-Дені біля його ніг разом із Бертраном Дюгекленом та Луї де Сансером[fr][5].

ВолодінняРедагувати

13 червня 1366 року отримав від короля сеньйорію Сезі (Césy) в Бургундії. 20 жовтня 1370 року купив у Перронелли, дружини Клемана Руо на прізвисько Трістан, сеньйорії Сен-Моріс-ан-Тізуайль і Корвол-д'Амбернар. 8 липня 1377 року купив у Жана Ла Персонн[ru] сеньйорії Марсі й Нанне.

Сім'яРедагувати

Дружина (весілля 8 березня 1360 року) — Маргарита д'Оно (бл. 1346—1418), дама д'Оно і де Рошфор (купила сеньйорію Рошфор 1380 року в Ізабелли де Русі, дочки Роберта де Русі[ru]). Діти:

  • Ізабелла, дружина сеньйора де Сен-Врена;
  • Шарль (пом. 1432), граф де Даммартен (1400—1402, за правами дружини), сеньйор де Ла Рів'єр, Воно, Рошфор, Кресі, Мондубло і Сесі, радник короля Карла VI;
  • Жанна, дама д'Єр, дружина адмірала Жака I де Шатільона[fr];
  • Жак (пом. 1413), сеньйор Шассі та Оно, камергер Людовика I Орлеанського.
  • П'єрета, дружина Гі VI де Ла Рош-Гюйона.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
  2. Vaughan, Richard (2009). Philip the Bold: The Dukes Of Burgundy. Boydell Press. с. 12. ISBN 978-0-85115-915-7. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  3. Ségolène de Dainville-Barbiche, Société de l'histoire de France (1992). Annuaire-bulletin de la Société de l'histoire de France. Librairie Droz. с. 50. ISBN 2-252-02843-2. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  4. Adams, Tracy (2010). The Life and Afterlife of Isabeau of Bavaria. JHUP. с. 9. ISBN 978-0-8018-9625-5. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  5. Hare, Augustus John Cuthbert (1859). Days near Paris. G. Routledge. с. 165. OCLC 1990492. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 

ДжерелаРедагувати