Бурейська ГЕС
Бурейська ГЕС — найбільша ГЕС на Далекому Сході Росії. Розташована на річці Бурея, в Амурській області у селища Талакан. Водосховище ГЕС розташоване на території двох суб'єктів федерації — Амурської області і Хабаровського краю. Є верхнім ступенем Бурейського каскаду ГЕС. Маючи встановлену потужність 2010 МВт, Бурейська ГЕС входить до десятки найбільших гідроелектростанцій Росії. Станом на 2011 рік, Бурейська ГЕС виведена на повну потужність, але продовжує перебувати в завершальній стадії будівництва, здача її в постійну експлуатацію запланована на 2014 рік. Власником Бурейської ГЕС є ВАТ «РусГідро»[1].
| Бурейська ГЕС | |
|---|---|
 | |
| 50°16′14″ пн. ш. 130°18′47″ сх. д. / 50.27055555558332856° пн. ш. 130.31305555558333253° сх. д.Координати: 50°16′14″ пн. ш. 130°18′47″ сх. д. / 50.27055555558332856° пн. ш. 130.31305555558333253° сх. д. | |
| Країна |
 Росія |
| Стан | діюча |
| Річка | Бурея |
| Каскад | Бурейський |
| Початок будівництва | 1978 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2003—2007 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 2010 МВт |
| Середнє річне виробництво | 7100 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | греблева |
| Розрахований напір | 103 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | радіально-осьові |
| Кількість та марка турбін | 6хРО140/0942-В-625 |
| Витрата через турбіни | 6х359,7 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6хСВ 1313/265-48УХЛ4 |
| Потужність гідроагрегатів | 6х335 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна |
| Висота греблі | 140 м |
| Довжина греблі | 736 м |
| Шлюз | немає |
| ЛЕП | 220 кВ та 500 кВ |
| Власник | «РусГідро» |
| Сайт | bureya.ru/en/basic/ |
  Бурейська ГЕС | |
| Мапа | |
 | |
 Бурейська ГЕС у Вікісховищі | |
Природні умови ред.
Основні споруди Бурейської ГЕС розташовані на річці Бурея в Талаканському створі, розташованому в 174,5 км від гирла Буреї. Найближча станція залізниці, Бурея Забайкальської залізниці знаходиться в 80 км[2].
У районі Бурейського гідровузла характерна верхньопалеозойська гранітна інтрузія, з пухкими відкладеннями неоген - четвертинного віку. Кількість і величина тріщин і мікротріщин в зазначених гранітах варіюється, але в цілому, їх водопроникність низька. Вторинні зміни в породі спостерігаються в незначній мірі, в основному це руйнування мінералів всередині гірських порід через тектонічні рухи і вивітрювання. Зазначені граніти, в основному, мають монолітний зовнішній вигляд і постійний мінеральний і петрографічний склад. На лівому схилі, в районі примикання греблі, виявлено пляму баготорічномерзлих порід[3].
Гідровузол розташований в межах єдиного тектонічного блоку. Виявлені розривні порушення підрозділяються на зони III, IV і більш високих порядків. У створі гідровузла переважно поширені тектонічні зони і великі тріщини північно-західного простягання, в основному, крутоспадні[3]. Фонова сейсмічність становить 8 балів при повторюваності 1 раз на 10 000 років.
Площа водозбору Буреї в створі Бурейської ГЕС становить 65 200 км². Середньобагаторічна витрата води річки в створі ГЕС — 866 м³/с, річний об'єм стоку — 27,4 км³, модуль стоку — 13,3 л/(с·км²). Живлення Буреї на 70% складається з сезонних мусонних дощів, у весняно-осінній період через ворота проходять від 3 до 15 короткочасних паводків з підйомом води до 14 м. Максимальна витрата води під час паводку спостерігалася в річці 7 червня 1972 і становила 14 500 м³/с, мінімальна — 7 серпня 1954 (195 м³/с). Максимальний розрахунковий паводок забезпеченістю 1% становить 18 600 м³/с[4][5][6].
Клімат в районі розташування ГЕС поєднує в собі риси мусонного і різко континентального . У зимові місяці встановлюється морозна і ясна погода, сніговий покрив невеликий. Середньорічна температура в районі ГЕС негативна (-3,5° С). Середньомісячна температура липня дорівнює +19 ° С (абсолютний максимум дорівнює +41° С), а в січні складає -31° С (абсолютний мінімум дорівнює -57° С). Заморозки спостерігаються протягом усього теплого часу року, за винятком липня. Перехід температур через 0° відбувається в середині жовтня та квітня[4][5].
Опис ред.
Бурейська ГЕС — потужна високонапірна гідроелектростанція пригребельного типу. Конструктивно споруди ГЕС поділяються на греблю, будівлю ГЕС, відкритий розподільний пристрій (ВРП) і будівля елегазового комплектного розподільчого пристрою (КРПЕ). У гідровузлі відсутні суднопропускні споруди , у зв'язку з чим річкові судна через нього проходити не можуть. Нижче гідроелектростанції ведеться будівництво її контррегулятора — Нижньобурейської ГЕС потужністю 320 МВт, що становить з Бурейською ГЕС єдиний технологічний комплекс. Бурейська ГЕС і Нижньобурейська ГЕС спроектовані інститутом «Ленгідропроект» [4][7]. Будівництво Нижньобурейської ГЕС дозволить зняти всі обмеження в режимі роботи Бурейської ГЕС, забезпечуючи допустимі режими зміни рівня води в нижній течії Буреї і в середній течії Амура[8].
Будівництво ГЕС почалося у 1978, закінчилося у 2007. Склад споруд ГЕС:
- бетонна гравітаційна гребля завдовжки 744 м і заввишки 140 м, що складається зі станційної греблі довжиною 144 м, водозливної греблі завдовжки 180 м, і глухих частин греблі (лівобережної глухої частини завдовжки 195 м і правобережної глухої частини завдовжки 225 м.
- Машинний зал має довжину 150 м і ширину 33,1 м, монтажний майданчик — довжину 36 м.
- Максимальний статичний напір — 122 м
Судопропускних споруд ГЕС не має.
Проектна потужність — 2010 МВт, встановлена — 2010 МВт, середньорічне вироблення — 7,1 млрд кВт·год. У будівлі ГЕС встановлено 6 радіально-осьових гідроагрегатів потужністю по 335 МВт, що працюють при робочому напорі 103 м. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 0,719 км) утворюють Бурейське водосховище площею 740 км², повним об'ємом 27,4 км³. При створенні водосховища було затоплено 72 га сільгоспугідь. [9]
Електростанція спроектована інститутом «Ленгідропроект».
Примітки ред.
- ↑ РАО ЕЭС окончательно сдало в эксплуатацию Бурейскую ГЭС. РИА Новости. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 10 вересня 2011.
- ↑ Юркевич и др., 2004, с. 3.
- ↑ а б Юркевич и др., 2004, с. 4.
- ↑ а б в Юркевич и др., 2004.
- ↑ а б Двуреков, 2010, с. 198.
- ↑ Заполнение Бурейского водохранилища до уровня, необходимого для пуска первого гидроагрегата, близко к завершению. РусГидро. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ Карта объектов. Ленгидропроект. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ Гинзбург М. В. Нижнебурейская ГЭС // Гидротехническое строительство. — 2007. — № 6. — ISSN 0016-9714.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Ресурси Інтернету ред.
- Офіційний сайт філії Бурейська ГЕС ВАТ «РусГідро». РусГидро. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 18 вересня 2011.
- Опис Бурейської ГЕС на сайті інституту «Ленгідропроект». Ленгидропроект. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 18 вересня 2011.