Вікіпедія

Булига Олександр Степанович

український учений-історик, музейний фахівець

Олександр Степанович Булига (нар. 23 січня 1965, Ровно[2][3]) — український учений-історик[4], музейний фахівець, директор Рівненського обласного краєзнавчого музею (2005 — 30 вересня 2018)(30 серпня 2019 — нині на посаді). Почесний працівник туризму України[1], координатор створення Літературного музею Уласа Самчука, письменник, автор книги «Поєднані Волинню», редактор, сценарист[5]. Учасник міжнародних наукових конференцій[6][7].

Булига Олександр Степанович
Народився 23 січня 1965(1965-01-23) (59 років)
Рівне, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність музейний експерт, історик
Заклад Рівненський обласний краєзнавчий музей і Рівненський обласний краєзнавчий музей
Посада Директор Рівненського обласного краєзнавчого музею
Нагороди
Премії
  • Грамота голови обласної державної адміністрації за активну участь у розвитку туризму в Рівненській області (2001)
  • Грамота міської ради за сумлінну працю на благо рівнян (2004)
  • Відзнака Рівненського обласного краєзнавчого музею та Управління культури і туризму облдержадміністрації
  • Відзнака Національної спілки краєзнавців України та Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка
  • Знак Міністерства культури України «Почесний працівник туризму України» (2004)
  • Подяка Рівненського міського виконавчого комітету управління у справах сім'ї, молоді та спорту (2007)
  • Подяка виконавчого комітету Рівненської міської ради (2007)
  • Подяка Рівненської міської ради та виконавчого комітету за сприяння в розвитку музеєзнавства в загальноосвітніх навчальних закладах міста (2008)
  • Грамота Міністерства культури України (2010)
Звання Почесний працівник туризму України[1]

Біографія ред.

Народився 23 січня 1965 року в Ровно в родині Марії Родіонівни і Степана Петровича, ветерана міліції[1]. 1989 року закінчив Чернівецький державний університет (історичний факультет)[5].

1987 року почав працювати в Рівненському обласному краєзнавчому музеї[5], з 2005 року — директор музею[5]. 2005 року за ініціативи Булиги в музеї засновано наукові конференції.

У лютому 2007 року Олександр Степанович був координатором створення Літературного музею Уласа Самчука[3]. 2008 року започаткував програму «День в музеї», яка демонструвалася на Рівненському державному телебаченні й здобула перемогу на Другому Всеукраїнському музейному фестивалі в Дніпропетровську (2008), як кращий телевізійний музейний проект[3]. У серпні 2010 року Олександр Булига був координатором виставкового залу «Музей бурштину», який згодом було перетворено на відділи Рівненського обласного краєзнавчого музею[3]. 2011 року був керівником створення експозиції культурно-археологічного центру «Пересопниця»[3].

З 2013 року Олександр Степанович став ініціатором проведення щорічних музейних читань пам'яті Героя України Бориса Возницького[3]. 2015 року став ініціатором проведення щорічного тижневого «Музейного марафону», який (розпочався презентацією музичного кліпу «Люблю музей»[8], його) було визнано переможцем на 14 світових кінофестивалях[3][яких?]. На початку 2017 року сприяв відкриттю постійної експозиції під назвою «Творці історії» про Небесної сотні і АТО[3]. Працював директором до закінчення контракту в 2018 році[9] (музейники вважають, що Олександра Булигу незаконно не затвердили на посаді[10][9]). Конкурсна комісія підтримала кандидатуру Олександра Булиги на посаді директора РОКМ, але за нього не проголосувала обласна рада[10]. 30 серпня 2019 року відбулося ще одне голосування РОР, в результаті якого кандидатуру Олександра Степановича, все ж, підтримали. На даний момент він знову займає посаду директора музею.[11]

Вибрані праці ред.

Книги ред.

  • Поєднані Волинню / Волинські обереги, 2010.
  • Булига О. С., Пономарьова Т. Переправа незабутня. — 2014.

Публікації ред.

Друкується в багатьох історичних журналах таких як: ВІСНИК Одеського історико-краєзнавчого мзею[12]

  • Булига О. С. Волинь і запорізьке козацтво. — «Берестецька битва в історії України», Острів, 1993 р., с. 7 — 9.[13]
  • Булига О. С. До історії волинського козацтва. — «Берестецька битва в історії України», Рв., 1994 р., с. 27 — 28.[14]
  • Булига О. С. Зв'язки козацьких писарів з Волинню. — «Регіональне та загальне в історії», Дніпропетровськ, Пороги, 1995 р., с. 119—121.[15]
  • Булига О. С. Холодні зими Б.Хмельницького. — «Берестецька битва в історії України», Рв., 1995 р., с. 81 — 84.[16]
  • Булига О. С. «Історія русів» про Берестецьку битву. — «Берестецька битва в історії України», Рв., 1996 р., с. 65 — 67.[17]
  • Булига О. С. Роль Волині у походженні та становленні українського козацтва. — НЗ Рівненського краєзнавчого музею, 1996 р., т. 1, с. 45 — 52.[18]
  • Булига О. С. Створення перших музейних закладів Рівненщини [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.] // ВІСНИК Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 3).
  • Булига О. С. Друкарня Почаївського свято-Успенського монастиря: аналіз видань із збірки Рівненського краєзнавчого музею. — «Роль християнства в утвердженні освіти, науки та мистецтва», Рв., 2000 р., с. 50 — 54.[19]
  • Булига О. С. Волинська династія князів Корецьких. — «Корцю — 850 років», Рв., 2000 р., с. 12 — 16.[20]
  • Булига О. С. Особливості змін юрисдикційної приналежності Почаївського монастиря (18 — 1 п.19 ст.) у роботах дослідників православних церков. — ІРУ, 2000 р., т. 1, с. 68 — 73.[21]
  • Булига О. С. Роль Дубенської генеральної капітули 1743 р. у розвитку василіянських монастирів Волині. — «Дубно і світ», Дубно, 2000 р., с. 34 — 36.[22]
  • Булига О. С. Пошанування святинь Почаївського монастиря у період юрисдикційної належності уніатській церкві [1721 — 1831 рр.]. — Сакральне мистецтво Волині (Луцьк), 2002 р., т. 9, с. 132—133.[23]

Сценарії ред.

За книгою «Поєднані Волинню» було знято фільм, що став дипломантом конкурсу кіносценаріїв Всеукраїнського фестивалю молодого кіно «Двері» в Рівному, а після переробки сценарію отримав назву «Оберіг»[5].

Редактор ред.

З 2005 по 2018 рік був редактором і відповідальним за випуск видання «Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею»[24][25].

Нагороди ред.

  • Грамота голови обласної державної адміністрації за активну участь у розвитку туризму в Рівненській області (2001);
  • Грамота міської ради за сумлінну працю на благо рівнян (2004);
  • Відзнака Рівненського обласного краєзнавчого музею та Управління культури і туризму облдержадміністрації;
  • Відзнака Національної спілки краєзнавців України та Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка;
  • Знак Міністерства культури України «Почесний працівник туризму України» (2004);
  • Подяка Рівненського міського виконавчого комітету управління у справах сім'ї, молоді та спорту (2007);
  • Подяка виконавчого комітету Рівненської міської ради (2007);
  • Подяка Рівненської міської ради та виконавчого комітету за сприяння в розвитку музеєзнавства в загальноосвітніх навчальних закладах міста (2008);
  • Грамота Міністерства культури України (2010).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Новітня історія України: Рівненщина 2006 — Рівненський обласний краєзнавчий музей — ДИРЕКТОР — Булига Олександр Степанович. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  2. ↑ Дні народження, ювілеї, свята у Рівному 18 — 24 січня. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  3. ↑ а б в г д е ж и Олександр Булига. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  4. ↑ «Поєднані Волинню»: книга про визначних особистостей краю. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  5. ↑ а б в г д Видавничий дім «ОГО». Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  6. ↑ Програма Четвертого музейного круглого столу на тему «Музейна комунікація: теорія і практика». Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  7. ↑ Міжнародна конференція «Громадська реформа музейного менеджменту та маркетингу» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  8. ↑ Музичний кліп — Люблю Музей. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  9. ↑ а б Директора Рівненського краєзнавчого музею зняли з посади. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  10. ↑ а б Музейники вважають, що Олександра Булигу незаконно не затвердили на посаді. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  11. ↑ Олександр Булига - знову керівник Рівненського обласного краєзнавчого музею. Рівне Медіа (укр.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
  12. ↑ ВІСНИК Одеського історико-краєзнавчого музею (випуск 3). Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  13. ↑ Булига О. С. Волинь і запорізьке козацтво. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  14. ↑ Булига О. С. До історії волинського козацтва. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  15. ↑ Булига О. С. Зв'язки козацьких писарів з Волинню. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  16. ↑ Булига О. С. Холодні зими Б.Хмельницького. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  17. ↑ Булига О. С. «Історія русів» про Берестецьку битву. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  18. ↑ Булига О. С. Роль Волині у походженні та становленні українського козацтва. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  19. ↑ Булига О. С. Друкарня Почаївського свято-Успенського монастиря: аналіз видань із збірки Рівненського краєзнавчого музею. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  20. ↑ Булига О. С. Волинська династія князів Корецьких. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  21. ↑ 'Булига О. С. Особливості змін юрисдикційної приналежності Почаївського монастиря (18 — 1 п.19 ст.) у роботах дослідників православних церков. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  22. ↑ Булига О. С. Роль Дубенської генеральної капітули 1743 р. у розвитку василіянських монастирів Волині. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  23. ↑ Булига О. С. Пошанування святинь Почаївського монастиря у період юрисдикційної належності уніатській церкві (1721—1831 рр.). Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  24. ↑ Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею
  25. ↑ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Булига_Олександр_Степанович&oldid=42460948