Буковинський вісник (НРУ)

Буковинський вісник
	;
Тип	самвидавча газета, виходила нерегулярно
Мова	українська
Політична належність	Народний Рух за перебудову
Формат	А2
Засновано	1989
Головний редактор	Старик Володимир Петрович
Припинення публікацій	1990
Ціна	один карбованець
Головний офіс	м. Чернівці,
Наклад	3000

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

«Буковинський вісник» (НРУ) — україномовна самвидавча (нелегальна) газета «Народного Руху за перебудову» в Чернівцях

Історія заснування

Самвидавча (нелегальна) газета «Буковинський вісник» появилась у Чернівцях в 1989 році завдяки ініціативі і зусиллям Володимира Петровича Старика — на той час наукового працівника, співголови Чернівецької крайової організації Народного Руху України за перебудову (НРУ)

В. П. Старик взяв на себе обов'язки чільного автора текстів (статей), редактора і видавця.

Головний редактор «Буковинського вісника» Старик Володимир Петрович (2013)

Формат газети — А2.

Газета редактувалась і версталась (Старик) у Чернівцях, а потім для розмноження на копіювальній техніці доставлялась у Вільнюс (Литва).

Наклад газети був 3000 примірників.

Газета розповсюджувалась активістами Народного Руху шляхом її продажу в людних місцях міст і сіл Буковини.

Газета продавалась за ціною один карбованець^[1].

Витрати на випуск газети покривались за рахунок видавців і благодійних внесків чернівчан^[2].

Газета виходила протягом двох років: з 1989 року до 1990 року.

Всього було випущено шість номерів.

Періодичність випуску газети була не строгою.

Причиною припинення виходу газети була зміна проводу Руху.

↑ Для порівняння: один кілограм цукру коштував 78 коп., масла — один карбованець 90 копійок.
↑ На фотографії фрагменту однієї із газет (в галереї) можна побачити список благодійників і величину їх внесків.
↑ Звертає на себе увагу те, що деякі пункти вимог не виконані дотепер.
Наприклад: «...Надання державного статусу українській мові, рішуче відкидаючи спробу зберегти її нерівноправність, що існує під виглядом так званого принципу національно-російської двомовності.