Букер із сівалкою.

Бу́кер[1] — сільськогосподарське знаряддя для поверхневого (12-14 см) розпушування ґрунту. Зазвичай використовувалося на нерозораних полях.

ОписРедагувати

Букер старого, «степового», типу це чотириколісний віз з поворотним передом і з кутовим залізним, а іноді чавунним гряділем, крізь який пропущені стійки, 3-х, 4-х і навіть 5-и невеликих корпусів з плоскими лемехами і відвальцями.

Підйомні букери кінця 1920-х років мали підйомний механізм, який полегшував виймання корпусів з ґрунту. Букер був пережитком екстенсивного землеробства і давав досить недосконалу ріллю.

Приєднана до букера сівалка давала можливість одночасно засівати «під корпуси». Головною перевагою букера є те, що його корпуси не забиваються навіть при значній засміченості полів. Досить складний цикл необхідних робіт по обробці зводиться при комбінуванні сівалки і букера до одного процесу, але це тягне за собою неминуче посилення засміченості і зменшення врожаїв; тому букери були витіснені більш досконалими знаряддями і повсюдно заборонені до використання в СРСР.[2]

ПоходженняРедагувати

Букери були поширеним сільськогосподарським знаряддям серед німецьких колоністів Катеринославської губернії, і від них були запозичені місцевими хліборобами.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Букер // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Буккер // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. Буккер // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)