Бука (персонаж)
Бу́ка або бугімен (англ. Bogeyman) — фольклорний персонаж, яким лякали неслухняних дітей. У фольклорі іноді асоціюється з бабаєм[джерело?].
_-_Francisco_de_Goya_y_Lucientes_crop.jpg)
Опис ред.
Букою раніше часто лякали дітей («не ходи, бука з'їсть»), остерігаючись їх від неприємностей, наприклад, щоб вони не виходили вночі з дому. Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона стверджує, що «Народна фантазія, уособлюючи буку, зображує його з величезним відкритим ротом і довгим язиком, яким бука хапає дітей і, кинувши в горлянку, пожирає їх. Бука, за повір'ям, ходить тільки вночі, близько дворів і будинків, і забирає дітей, що трапляються йому ...»[1], однак в інших джерелах ці ознаки невідомі. [2]
Зараз в побуті словом «бука» часто називають відлюдника, нетовариську, похмуру людину. Раніше були варіанти букан і буконя, прикметник буковатний, а в Сибіру дієслово букує (букувати) (цуратися; поглядати спідлоба, від похмурості або сором'язливості).
У слов'ян: Бука — маленька злісна істота, яке живе в шафі або під ліжком. Його бачать тільки діти, і діти ж від нього страждають, через те, що Бука дуже любить ночами нападати на них — хапати за ноги й тягнути під ліжко або в шафу (своє лігво). Боїться світла, від якого може загинути, і віри дорослих людей. Боїться, що дорослі в нього повірять.
Існує лічилка про Буку:
(рос., оригінал)
Раз, два, три, четыре, пять
Букой вздумали пугать.
Три, четыре, пять и шесть,
Вы не верьте, что он есть.
Пять и шесть, а дальше семь,
Буки, братцы, нет совсем.
(укр., переклад)
Раз, два, три, чотири, п'ять
Букою надумали лякать.
Три, чотири, п'ять і шість,
Ви не вірте, що він є.
П'ять і шість, а далі сім,
Буки, братці, немає зовсім.
Бука в літературі ред.
- У вокальному циклі російського композитора М. П. Мусоргського, під назвою «Дитяча», зображений побут дворянських дітей. У 1-й сцені «З нянею» дитина просить няню розповісти йому казку про Буку: «Розкажи мені, нянечко, розкажи мені, мила, про того, про Буку страшного. Як той Бука по лісах ходив, як той Бука в ліс дітей водив і як гриз він їх білі кісточки і як діти ті кричали-плакали! ... » (рос.«Расскажи мне, нянюшка, расскажи мне, милая, про того, про Буку страшного. Как тот Бука по лесам ходил, как тот Бука в лес детей водил и как грыз он их белые косточки и как дети те кричали-плакали!…») Текст самого Мусоргського.
- У короткій розповіді Стівена Кінга «І прийшов бука» чоловік розповідає як бука вбив всіх його дітей.
- У вірші-казці Тимофія Білозьорова «Бука».[3]
- У Михайла Супонина є п'єса-казка «Бука» про збиткове зайченя.
Бука в кінематографі ред.
- Серія повнометражних фільмів «Бугімен» заснована на розповіді Стівена Кінга «І прийшов бука».
- «Бугімен» — прізвисько головного героя кінофраншизи «Джон Уік» у виконанні Кіану Рівза.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ ЭСБЕ/Бука, страшилище — Викитека. ru.wikisource.org. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Черепанова, Ольга Александровна; университет, Санкт-Петербургский государственный (2005). Культурная память в древнем и новом слове: исследования и очерки (рос.). Изд-во С.-Петербургского университета. ISBN 9785288039508.
- ↑ Бука на Сказка.Ру. www.skazka.ru. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
Посилання ред.
Хафизова Л. Р. Бука как персонаж детского фольклора - http://inslav.ru/images/stories/pdf/SBF-2000.pdf [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]