Вікіпедія

Буйволівництво в Азербайджані

Буйволівництво в Азербайджані є важливою галуззю тваринництва. Так до 1990 року на Азербайджан припадало понад 70 % поголів'я буйволів в СРСР[1]. З усього поголів'я азербайджанських буйволів близько 63 % утримувалися в особистих господарствах колгоспників, робітників і службовців[2]. У пострадянський період поголів'я буйволів в Азербайджані стало скорочуватися. 2013 року в країні налічувалося 265 тис. голів буйволів.

Схема розповсюдження молочних буйволиць в Азербайджанській РСР у середині 1930-х років

Характеристика популяції

ред.

Азербайджанський (кавказький) буйвіл — це одомашнений азійський буйвіл. Його середня висота в холці становить 130—132 см, коса довжина тулуба 138—142 см, обхват грудей 187—191 см[3]. Голова груба і відносно невелика. Лоб у буйволів короткий, досить широкий і опуклий. Потилиця, лицьова частина голови витягнута. Роги великі, здебільшого спрямовані назад, їхня верхня поверхня ребриста, нижня — закруглена; біля основи рогів — кільця. За кількістю кілець на рогах буйволиць можна визначити число отелень. Кількість зубів така ж, як у великої рогатої худоби. Шия довга, вузька і тонка. Холка висока і дуже довга. Спина коротка, широка, даховидна. Поперек довгий, широкий, плоский, прямий. Крижі підняті. Зад широкий, звислий, даховидний, звужений в сідничних горбах. Груди глибокі, середньої ширини. Черево об'ємисте. Хвіст може мати різну довжину, його пристановка глибока. Вим'я середнє чашоподібної форми з чотирма сосками[4]. Кістяк грубий, товстий, мускулатура суха. Шкіра товста і груба. Волосся рідке, довге, жорстке. Голова і плечі добре покриті волоссям, круп і стегна майже голі. Буйвіл стійкий до низки епізоотичних захворювань[5].

Буйвіл має хорошу здатністю до ефективного нагулу, порівняно з великою рогатою худобою[6]. За даними на кінець 1940-х років, середня жива вага дорослих буйволиць в Азербайджані становила 442 кг. У кращих буйволиць жива вага досягала 686 кг, а у самців — 720 кг. Вага кялі (кастрованих буйволів) досягала 900—1000 кг[3]. Істотним недоліком буйвола як сільськогосподарської тварини є пізньозрілість: азербайджанський буйвіл досягає статевого дозрівання не раніше 6 років.

Буйволи в Азербайджані розводяться переважно для одержання молока. До кінця 1940-х років, за даними Азербайджанської дослідної станції, річні надої буйволиць становили 543—2048 кг; рекордні надої досягали 3187 кг і вище[3]. Максимальні добові надої досягали 13,2 л. Молоко буйволиць має білий колір з блакитним відтінком. Парне молоко має різкий специфічний запах[5]. Жирність молока в середньому вдвічі вища, ніж у коров'ячого молока. Середня тривалість лактації становить 283 дні[7]. Молоко буйволиць використовується для виготовлення масла і твердих сирів. У сільських районах буйволи також традиційно використовуються як транспортні тварини. Кялі (кастрати) сильніші від звичайних волів, пара кялі може везти вантаж до 2—3 т, швидкість становить 3—3,5 км/год. М'ясо буйволів вживається в їжу. Сало буйволів твердіше від яловичого і містить більше стеаринової кислоти. Забійна вага становить 40—50 %. Шкіра може бути використана для виготовлення взуття.

Буйволи розподілені по території Азербайджану нерівномірно (див. схематичну карту). Розведенню буйволів сприяє жаркий клімат і достаток води, в горах вище від 1800—2000 м буйволів не розводять. За даними 1930-х років, найбільший відсоток буйволів у загальному стаді великої рогатої худоби спостерігався в трьох регіонах. Перший — це райони вздовж течії Кури від Кюрдамірського[ru] до Самуського району, а також райони вздовж течії річок Алазані і Іорі — там відсоток буйволів у загальному стаді великої рогатої худоби становив 30—50 %. Другий масив — це Хачмазький[ru] і Шабранський[ru] райони на березі Каспійського моря, де процентне співвідношення приблизно таке ж. Третій масив — це Джалілабадський[ru] і Масаллинський райони[ru], де відсоток буйволів у загальному стаді великої рогатої худоби становив 30—40 %[8]

Галерея

ред.
  •  
    Буйвол-насінник «Абляким» Азербайджанської зоотехнічної станції, вік 5 років, жива вага 540 кг
  •  
    Буйволиця № 62 «Агриппіна», вік 8 років, жива вага 461 кг, річний удій 1813,2 л.
  •  
    Буйволиця № 15 Азербайджанської зоотехнічної станції, вік 7 років, зріст 132 см, жива вага 462 кг, річний удій 1270 л.
  •  
    Буйволиця № 5 «Амалія», вік 9 років, жива вага 525 кг, річний удій 1699,6 л.

Примітки

ред.
  1. ↑ Новое в жизни, науке, технике: Сельское хозяйство, Выпуски 1-6 [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.]. Знание, 1990
  2. ↑ Гусейнов А. Ф., Караев Б. К. Развитие буйволоводства в Азербайджане // Животноводство. — 1986. — № 1 (январь).
  3. ↑ а б в Буйвол // Сельскохозяйственная энциклопедия. Т. 1 (А—Е) / Ред. коллегия: П. П. Лобанов (глав ред) [и др.]. Издание третье, переработанное — М., Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1949, с. 620
  4. ↑ Буйвол и его производительность в Азербайджане [Сб. ст.], «Труды Азербайджанской комплексной опытной станции по животноводству», вып. 4 / Под ред. М. Садыхова. — Баку, 1936. — С. 10—11.
  5. ↑ а б Буйвол и его производительность в Азербайджане [Сб. ст.], «Труды Азербайджанской комплексной опытной станции по животноводству», вып. 4 / Под ред. М. Садыхова. — Баку, 1936. — С. 69.
  6. ↑ Буйвол и его производительность в Азербайджане [Сб. ст.], «Труды Азербайджанской комплексной опытной станции по животноводству», вып. 4 / Под ред. М. Садыхова. — Баку, 1936. — С. 15.
  7. ↑ Буйвол и его производительность в Азербайджане [Сб. ст.], «Труды Азербайджанской комплексной опытной станции по животноводству», вып. 4 / Под ред. М. Садыхова. — Баку, 1936. — С. 18—19.
  8. ↑ Буйвол и его производительность в Азербайджане [Сб. ст.], «Труды Азербайджанской комплексной опытной станции по животноводству», вып. 4 / Под ред. М. Садыхова. — Баку, 1936. — С. 9.

Література

ред.
  • Буйвол и его производительность в Азербайджане [Сб. ст.], «Труды Азербайджанской комплексной опытной станции по животноводству», вып. 4 / Под ред. М. Садыхова. — Баку, 1936.
  • Таблицы для определения живого веса буйволов и буйволиц по промерам, Баку, 1939.
  • Калугин И. Исследование современного состояния животноводства Азербайджана, т. III, Тифлис, 1929.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Буйволівництво_в_Азербайджані&oldid=36871867