Будівельний напис Юстиніана I
Будівельний напис Юстиніана I — прийнята назва ранньої з відомих мангупських епіграфічних пам'яток VI століття, дата виготовлення якого залишається предметом наукових дискусій.
| Будівельний напис Юстиніана I | |
|---|---|
|
| |
| 44°44′55″ пн. ш. 33°52′54″ сх. д. / 44.74861111113888512° пн. ш. 33.88166666669444282° сх. д.Координати: 44°44′55″ пн. ш. 33°52′54″ сх. д. / 44.74861111113888512° пн. ш. 33.88166666669444282° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Бахчисарай Автономна Республіка Крим |
| Тип | пам'ятка і артефакт |
| Матеріал | вапняк |
| Дата заснування | 6 століття |
  Будівельний напис Юстиніана I Будівельний напис Юстиніана I (Україна) | |
 | |
Опис напису
ред.Напис, візантійською грецькою мовою, виконаний обтесаною з усіх боків (включаючи тильну), крім верхньої, вапнякової плити висотою 23,0 см, шириною 47,0 см і товщиною 17,5 см. Характер напису — коротка формула і дуже великі літери дозволяє зробити висновок, що вона призначалася для розгляду з великої відстані і, мабуть, була вставлена в стіну.
Передбачається, що напис оповідає про будівництво фортеці на Мангупі, відомому з трактату Прокопія Кесарійського «Про споруди»[1].
Текст напису свідчить:
ср.-грец. ουστινιαν[οῦ] [το]ῦ̣ α̣ὐτοκράτο[ρος], [---] ἰ̣ν̣δ̣(ικτιῶνος) α̣ι̣, ἔ̣τ̣ο̣υ̣ — «…за (?)] Юстиніана самодержця …, в 11-й індикт, в … році»[2]
Датування
ред.Датування напису, через невпевнене прочитання пошкодженого тексту — збереглися лише верхні половини літер, а «11-й індикт» у правління Юстиніана I випадав тричі, припускає й варіанти, що припадають на 532—533, 547—548 чи 562—563 рік[3]. Пам'ятник зберігається у фондах Херсонеського музею[4]. В. Латишев, зіставляючи напис з історичними подіями (заняття візантійцями Боспора в 532—533 роках) наполягав на цій даті, Юліан Кулаковський співвідносив текст з поставленням єпископа і будівництвом храму там же[5] і дотримувався дати 547—548 рік: у наш час докази обох учених визнані непереконливими та історики припускаю можливими всі три дати[3][6].
Існує і проблема з місцем первісного розташування блоку з написом: виходячи зі слів Прокопія про те, що Юстиніан не будував для кримських готів фортець, існує версія, що напис був вбудований в Каралєзьку стіну, наводячи доказ про збіг ширини блоків там і там[7]. Знахідка написи на плато і наявність блоків такого ж розміру в ранньовізантійських стінах фортеці робить другий варіант вірогіднішим, але залишається проблема узгодження зі словами Прокопія[3].
Історія
ред.Артефакт було знайдено Робертом Лепером 1913 року при розкопках Великої базиліки, як вдруге використаний (при цьому з боків і знизу були зчесані краї плити)[8] при реконструкції храму[9], вивезений до Херсонесу, але так і не був ним опублікований. У березні 1916 року новий керівник Херсонеського музею Лавреній Моїсеєв доставив опис та фотографії каменю до Імператорської археологічної комісії, зазначивши, що вказівки на точне місце знахідки ні в щоденниках розкопок Лепера, ні в описах знахідок немає. Перший дослідник написи Василь Латишев, вивчаючи пам'ятник з фотографій та естампажів, відзначав її важливість і виходячи з характеру тексту, відносив її до часу Юстиніана I[10]. Французький візантист Denis Feissel звертався до напису у світлі її ув'язки з трактатом Прокопія Кесарійського «Про споруди»[6].
Посилання
ред.- ↑ Прокопий Кесарийский. / Пер. С. П. Кондратьева. — ВДИ. — 1939. — Т. 4. — С. 203—283.
- ↑ Виноградов, 2015, Том V. Византийские надписи, V 171.
- ↑ а б в Виноградов А. Ю. К датировке надписи Юстиниана с Мангупа // Херсонесский сборник : ежегодник. — 2001. — Вип. 11 (20 червня). Архівовано з джерела 18 червня 2022.
- ↑ А. Ю.Виноградов. Надписи княжества Феодора в фондах Херсонесского музея // / Карпов С. П. — Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. — Т. 4. — С. 444—446. — (Труды Исторического факультета МГУ) — ISBN 5-89329-090-5.
- ↑ Ю. А, Кулаковский. Къ объясненію надписи съ именемъ императора Юстиніана, найденной на Таманскомъ полуостровѣ // Византийский временник : журнал. — 1895. — Т. 2, вип. 1 (20 червня). — С. 189—198.
- ↑ а б Denis Feissel. Les édifices de Justinien au témoignage de Procope et de l'épigraphie // Antiquité Tardive : журнал. — 2000. — Vol. 8 (20 juin). — P. 94. — ISSN 2295-9718.
- ↑ Сидоренко В.А. «Готы» области Дори Прокопия Кесарийского и «длинные стены» в Крыму // Материалы по археологии, истории, этнографии Таврики : журнал. — Симферополь, 1991. — Вип. 1 (20 червня). — С. 114, 115. — ISSN 2413-189X. — ISBN 5-7780-0291-2.
- ↑ Виноградов А. Ю. Основные проблемы и вопросы изучения византийской эпиграфики Мангупа // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии : журнал. — 2017. — Вип. 22 (20 червня). — С. 279—299. — ISSN 2413-189X. Архівовано з джерела 28 травня 2022.
- ↑ Лепер Р. Х. Протоколы заседаний Таврической Ученой Архивной Комиссии: Сообщения о раскопках на Мангубе в 1913 г. // [1] — Типография Таврического губернского земства, 1914. — Т. 51. — С. 298. Архівовано з джерела 18 червня 2022
- ↑ В. В. Латышев. Эпиграфические новости из южной России // Известия императорской Археологической комиссии : журнал. — 1918. — Вип. 65 (20 червня). — С. 18—19. Архівовано з джерела 18 червня 2022.
Посилання
ред.- А. Ю.Виноградов. Древние Надписи Северного Причерноморья. — Inscriptiones antiquae Orae Septentrionalis Ponti Euxini graecae et latinae. — 2015.