Бруно Ріцці
Бруно Ріцці (італ. Bruno Rizzi, 20 березня 1901 — 13 січня 1977) — італійський троцькіст, один з основних (разом з Львом Троцьким, Джеймсом Бернхемом і Іваном Крайпо) учасників дискусії про природу СРСР.
| Бруно Ріцці | |
|---|---|
| Народився |
20 березня 1901[1][2] Поджо-Руско, Провінція Мантуя, Ломбардія, Королівство Італія |
| Помер |
13 січня 1977 (75 років) Буссоленго, Провінція Верона, Венето, Італія |
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | політик, письменник-документаліст |
| Знання мов | італійська[3] |
| Партія | Італійська соціалістична партія і Комуністична партія Італії[d] |
Найбільш відома його праця опублікована 1939 року в Парижі: «СРСР: бюрократичний колективізм»[4].
Життєпис ред.
Народився в Порто-Мантовано (Італія), 1918 року приєднався до Італійської соціалістичної партії, вийшов з неї 1921 року і став одним із засновників Комуністичної партії Італії, з якої вийшов 1930 року.
Переслідуваний фашистським режимом, Ріцці емігрував до Франції наприкінці 30-х років. Активно полемізував з Львом Троцьким та Іваном Крайпо, відносно природи Радянського Союзу. Повернувся до Італії 1943 року, де вів замкнений спосіб життя, працюючи продавцем взуття.
Помер 1977 року в Буссоленго.
«Бюрократизація світу» ред.
1939 року опублікував у Франції книгу «СРСР: бюрократичний колективізм», першу частину з задуманої ним трилогії «Бюрократизація світу». Розглядаючи соціальну природу радянського суспільства, Ріцці оголосив несоціологічним не тільки його політичну настройку, але і економічну основу, і висунув термін — «бюрократичний колективізм».
Концепцію, засновану на цьому терміні, він вписав у більш широку схему глобального суспільного розвитку, який зводиться до того, що «бюрократичний колективізм» є такою суспільно-економічною формацією, яка іде всім світом на зміну капіталізму. Колективізм в СРСР — лише найбільш послідовне і чисте проявлення цієї тенденції до «бюрократизації світу», яка веде до утвердження тоталітарних режимів.
Економічне коріння цієї нової економічної системи, на думку Ріцці, було в тому, щоб складалися в тенденції до зростання економічних функцій держави і відповідно — до посилення ролі управлінців, чиновників, бюрократів. Ця тенденція проявлялася, як стверджував Ріцці, не тільки в СРСР, а й в Німеччині і Італії (в формі фашизму) і США (у формі «Нового курсу» Рузвельта). Ріцци розглядав розвиток в СРСР лише як окремий випадок нібито всесвітнього явища приходу до влади бюрократії.
Наступники ред.
Книга Бруно Ріцци поклала початок науковій розробці проблеми. Потім вийшли:
- Макс Шахтмана — «Бюрократична революція» (1941);
- Карл Август Віттфогель — «Східний деспотизм. Порівняльне дослідження тотальної влади» (1951);
- Мілован Джилас — «Новий клас» (1957);
- Рудольф Баро — «Альтернатива. До критики реально існуючого соціалізму» (1977) та інші.
Основна ідея книги Бернхема «Революція керівників» — про перехід в капіталістичному суспільстві влади від власників до адміністраторів, менеджерам, чиновникам — була запозичена Бернхемом від Ріцци.
Твори ред.
- Dove va l'URSS? La Prora, Milano 1937.
- La Bureaucratisation du Monde, Édité par l'auteur, Les Presses Modernes, Paris 1939.
Примітки ред.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Rizzi, Bruno. Bruno Rizzi Archive. www.marxists.org. Архів оригіналу за 13 лютого 2008. Процитовано 23 жовтня 2017.