Бронзова Тетяна Василівна
Тетяна Василівна Бронзова (нар.. 15 січня 1946, м. Ленінград, Російська РФСР) — актриса театру і кіно, сценарист, письменник, заслужений працівник культури Російської Федерації.[1]
| Бронзова Тетяна Василівна | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 15 січня 1946 (78 років) |
| Місце народження | Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР Росія |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний морський технічний університетd |
| Професія | акторка, сценаристка, письменниця |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 8543454 |
 Бронзова Тетяна Василівна у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народилася Тетяна Бронзова 15 січня 1946 року в Ленінграді[2]. У період 1964 по 1968 навчалася в Ленінградському кораблебудівному інституті, де активно брала участь у постановках самодіяльного театру, підробляла на аукціонах «Союзпушнини» і була «обличчям» цього радянського тресту. З 1965 по 1968 рік працювала в апараті Ленінградського Комітету ВЛКСМ.[3]
У 1968 році вступила до Школи-студії МХАТ, після закінчення якої в 1972 році була прийнята в трупу МХАТ. Після розділу МХАТу в 1987 році на два колективи — у МХАТі імені А. П. Чехова.[4][2] У 1990 році за рішенням Олега Єфремова була призначена завідувачкою трупи. На цій посаді працювала до 2001 рок[5]у. Після чого зайнялася сценарною та письменницькою діяльністю.[6][7]
Особисте життя ред.
Чоловік — народний артист Росії Борис Васильович Щербаков[8][9] (нар.. 1949).
Син — Василь (нар.. 1977), закінчив Московський державний університеті імені М. В. Ломоносова, юрист, у 2006 році закінчив режисерський факультет ВДІКу.[1]
У 2006 році хворіла на рак, але вдалось подолати цю недугу.[10][11][12]
Фільмографія (актриса) ред.
Фільмографія (сценарист) ред.
Бібліографія ред.
- Венера в русских мехах. — Москва: Вагриус плюс, 2009.
- По дороге за мечтой. — М.: Бослен, 2010.
- Матильда. Любовь и танец. — М.: Бослен, 2012.
- Фуэте для полковника. — М.: Бослен, 2014.
- Две Ольги Чеховы. Две судьбы. — М.: Бослен, 2017
Державні нагороди та почесні звання ред.
Посилання ред.
- Співрозмовник: І знову про Матильди. Знає Поклонська історію будинку Романових [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Літературна газета: Любов на пуантах
- Літературна газета: Світло надії
- Російська Газета: Міла Йовович: Я не покидала Росію [Архівовано 9 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Вогник: Година вовка
Примітки ред.
- ↑ а б Татьяна Бронзова. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ а б Татьяна Бронзова — биография, информация, личная жизнь. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Злодейки на киноэкране: какими актрисы были в реальной жизни. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Жена Бориса Щербакова рассказала, как коллеги по театру докладывали ей об изменах мужа. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Час волка
- ↑ И снова о «Матильде». Знает ли Поклонская историю дома Романовых?. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Красавица и чудовище. Что связывало Гитлера и племянницу Чехова. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Краткая история жизни Бориса Щербакова и его супруги Татьяны Бронзовой. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Борис Щербаков, чем болеет: что известно о его жене. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Борис Щербаков помог жене в борьбе с раком. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Чем для Бориса Щербакова закончился поцелуй на репетиции спектакля Его внешность и талант позволяют играть и праведников, и негодяев. Из-за такого мужчины можно было пропасть, и женщины пропадали…. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Борис Щербаков рассказал о своих изменах и борьбе с раком жены. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.