Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс»
Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс» (нім. Erzherzog Ferdinand Max-klasse) - броненосці ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
 Броненосець «Ерцгерцог Фердинанд Макс»
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс» |
| Заплановано: | 2 |
| Побудовано: | 2 |
| Віддано на брухт: | 2 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець |
| Водотоннажність: | 5 130 т (стандартна) |
| Довжина: | 80,75 м |
| Ширина: | 15,96 м |
| Осадка: | 7,14 м |
| Потужність: | 2 925 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 12,5 вузлів |
| Екіпаж: | 511 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Історія створення
ред.Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс» третью та останньою серією батарейних броненосців австрійського флоту. Кораблі були розроблені Йозефом фон Ромако на основі французьких броненосців типу «Глуар».
Конструкція
ред.Корпус та силова установка
ред.Корпуси кораблів були дерев'яними. Дерев'яна обшивка складалась з двох шарів. Зовнішній шар мав товщину 12 дюймів, внутрішній - 5 дюймів. Плавно вигнутий назовні форштевень мав кований залізний таран. Кораблі мали гострі обводи носової частини і аркоподібну корму, яка добре захищала стерно.
По всій довжині кораблі були закриті 123-мм залізними плитам , встановленими на 2,5-см свинцеву підложку. Пояс спускався нижче ватерлінії на 1,02 м, а в носовій частині - га 1,68 м, що робилось для кращого кріплення тарану.
Батарея прикривалась 140-мм бронею, яка доходила до верхньої палуби, а в носовій частині - майже до напівбака. В закінченнях корабля товщина броні зменшувалась до 95 мм.
Кораблі мали вітрильне оснащення класу барка на трьох залізних щоглах. Бушприт був висувний, на випадок тарану.
Силова установка складалась з двоциліндрової горизонтальної парової машини, виготовленої за кресленнями британської фірми «Maudsley & Field». Пара для неї вироблялась чотирма паровими котлами. Машина приводила в рух один дволопатевий гвинт, забезпечуючи швидкість у 12,5 вузлів.
Озброєння
ред.Відомості стосовно планованого озброєння броненосців типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс» суперечливі. За одними даними, планувалось встановити по 32 x 48-фунтові гладкоствольні гармати. За іншими, відразу планувалось встановлення 210-мм нарізних гармат Круппа, які дійсно були замовлені, але їх поставку заблокував уряд Пруссії. В результаті на момент початку австро-італійської війни 1866 року на обох кораблях були встановлені по 16 x 48-фунтових гармат, 4 x 8-фунтові гармати і 2 x 3-фунтові гармати. З таким озброєнням кораблі брали участь в битві біля Лісси.
Остаточно кораблі були добудовані лише у 1867 році, згодом неодноразово модернізовувались та переозброювались.
Представники
ред.| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| «Ерцгерцог Фердинанд Макс» SMS Erzherzog Ferdinand Max |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
6 травня 1863 року | 24 травня 1865 року | липень 1866 року | Виключений зі складу флоту 16 травня 1886 року Розібраний у 1916 році |
| «Габсбург» SMS Habsburg |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
червень 1863 року | 24 червня 1865 року | липень 1866 року | Виключений зі складу флоту 22 жовтня 1898 року Розібраний протягом 1899-1900 років |
Література
ред.- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Патянин С. В. Сражение при Лиссе // Морская кампания: журнал. — 2016. — № 7 (59).(рос.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)