Відкрити головне меню

Володи́мир Володи́мирович Бричак (13 лютого 1977(19770213), м. Берегове, Закарпатська область, Українська РСР — 4 липня 2017, м. Торецьк, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Бричак Володимир Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Бричак Володимир Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 13 лютого 1977(1977-02-13)
Берегове, Закарпатська область, УРСР
Смерть 4 липня 2017(2017-07-04) (40 років)
Торецьк, Донецька область, Україна
°помер від поранення кулею снайпера
Військова служба
Роки служби 2016—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ ГП (2016).png Гірська піхота
Формування
15 ОГПБ.png
 15 ОГПБ
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Герой АТО БРИЧАК ВОЛОДИМИР м Берегово // ДК Закарпатье, 7 липня 2017

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1977 року в закарпатському місті Берегове. Батько був ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час військової служби. Володимир закінчив берегівську середню школу № 2 (за радянських часів це була єдина у місті школа з російською мовою навчання, у 2000-х роках ліквідована[1]). Працював на різних роботах у рідному місті, опанував чоботарство, тривалий час працював паркувальником.

Під час російської збройної агресії проти України добровольцем прийшов до військкомату, але його не хотіли брати, — у 6-му класі травмував око та мав інвалідність. Зрештою домігся призову та у лютому 2016 року підписав контракт і після навчання вирушив на фронт.

Солдат, стрілець — помічник гранатометника 2-го гірсько-піхотного відділення 3-го взводу гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, військова частина А1778, м. Ужгород.

Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, був поранений в руку, після лікування повернувся на передову.

3 липня 2017 року близько 23:50 був важко поранений пострілом ворожого снайпера поблизу м. Торецька, на Горлівському напрямку, біля станції Майорська — з початком обстрілу, коли біг, пригнувшись, на бойову позиції, куля увійшла над пластиною бронежилета і зачепила серце, ще півгодини боровся за життя, але реанімаційні заходи не дали результату. Помер вночі 4 липня у Торецькій центральній районній лікарні[2][3].

Похований 6 липня у Береговому[4].

Залишилась мати Ілона Степанівна Бричак, сестра Ілона та син Артем 2003 р. н.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • Указом Президента України від 11 жовтня 2017 року № 318/2017, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • Портрет Володимира Бричака, разом з портретами інших полеглих на війні земляків, розміщений на Стіні Героїв у центрі м. Берегове[6].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати