Бразильська комуністична партія
Брази́льська комуністи́чна па́ртія (порт. Partido Comunista Brasileiro) — одна з найстаріших політичних партій Бразилії.
 | |
| Країна |
 Бразилія |
| Голова партії | Іван Піньєйру |
| Дата заснування | 25 березня 1922 |
| Штаб-квартира | Ріо-де-Жанейро |
| Ідеологія | Комунізм (марксизм-ленінізм) |
| Членство в міжнародних організаціях | Комінтерн |
| Кількість членів | 12 117[1] |
| Друкований орган |
Голос єдності, Нові напрямки, Популярна Преса |
| Офіційний сайт | pcb.org.br |
Історія ред.
Створення ред.
Бразильська комуністична партія виникла на базі численних комуністичних груп, гуртків та ліг, що зародились у Бразилії після революції 1917 року в Росії. Перебуваючи під впливом ідей російської революції, бразильські комуністи побачили в них більш матеріальні цілі, ніж ті, що пропонували анархісти[2].
Перший, установчий з'їзд БКП відбувся 25—27 березня 1922 року в містах Ріо-де-Жанейро та Нітерой за нелегальних умов. Засновниками партії стали Абіліу Некеті, Мануел Сендон, Жуакін Барбоза, Ерможеніс Сілва, Астрожилду Перейра й інші. Партія базувалась на ленінсяких принципах та будувала свою діяльність на марксистсько-ленінському вченні.
1924 року БКП приєдналась до Комінтерну. До моменту проведення другого з'їзду партія розширила свої лави та зміцнилась в організаційному й ідеологічному сенсах. Другий з'їзд БКП пройшов у травні 1925 в Ріо-де-Жанейро. Головним питанням цього з'їзду було подальше розширення лав партії, створення широкої мережі первинних партійних організацій з метою посилення роботи у профспілках робітників та серед селян.
Заборона партії ред.
У 1930-их роках Бразильська компартія виступила ініціатором руху на захист демократичних свобод. Її керівництвом було засновано антифашистський та антиімперіалістичний фронт Національно-визвольний альянс. Організоване альянсом повстання, що спалахнуло в листопаді 1935 року, було жорстоко придушено, а керівництво БКП заарештовано. Однак партія продовжувала свою діяльність за підпільних умов. У серпні 1943 року в містечку Мантікейра поблизу Ріо-де-Жанейро відбулась Національна конференція БКП, на якій було обрано нове партійне керівництво.
Період 1940-их років ред.
1945 року, за часів демократизації режиму Варгаса, діяльність компартії була дозволена, а її керівництво амністовано. Серед звільнених був і Луїс Карлос Престес, який провів у в'язниці 9 років. З початком легальної діяльності БКП перетворилась на крупну партію, у лавах якої налічувалось понад 100 тисяч членів. 1946 року комуністи взяли активну участь у розробці нової конституції країни.
На виборах до Конгресу й органів влади штатів і муніципалітетів 1947 року БКП удалось набрати понад 800 тисяч голосів. Двоє кандидатів від БКП були обрані до Федерального сенату, 14 — до Палати депутатів. Комуністи посіли велику кількість місць у законодавчих зборах штатів та набули сильні позиції у багатьох муніципалітетах[3].
Після цього партія постала перед Верховним виборчим судом Бразилії, який після тривалих суперечок оголосив її діяльність незаконною на тій підставі, що вона є «знаряддям закордонного уряду». За допомогою армії та поліції уряд закрив головні комуністичні центри країни. Національний конгрес спочатку відмовився виключити комуністів з числа своїх членів, але зрештою 1948 року депутати від БКП втратили свої мандати. Так БКП знову перейшла на нелегальний стан[3].
1960-ті ред.
Діяльність БКП була дозволена з розвитком демократичного процесу в Бразилії. 2—6 вересня 1960 року в Ріо-де-Жанейро відбувся п'ятий з'їзд БКП, який прийняв резолюцію, яка орієнтувала партію на посилення боротьби проти імперіалізму, за розширення демократичних прав і свобод та виконання невідкладних вимог трудящих. Цей з'їзд приділив значну увагу роботі у профспілках, на селі, серед жінок та молоді, підкреслив значення боротьби за мир, ухвалив резолюцію на підтримку кубинської революції та затвердив новий статут партії. 1962 року від БКП відокремилось її ліве крило, що виступало з маоїстських позицій, члени якого сформували Комуністичну партію Бразилії.
У квітні 1964 року в країні стався військовий переворот, в результаті якого БКП була змушена знову піти у підпілля. У грудні 1967 року на нелегальних умовах відбувся шостий з'їзд БКП.
1990-ті ред.
1992 року, після розпаду Радянського Союзу, настала чергова криза в партії. Вона помітно зсунулась праворуч та перейменувалась на Соціалістичну народну партію Бразилії. Тільки частина членів партії на чолі з Іваном Піньєйру та Оскаром Німеєром вирішила зберегти партію та ідеологію марксизму-ленінізму. Після низки сутичок партія домоглась права використовувати назву Бразильської комуністичної партії. 1996 року БКП була офіційно зареєстрована.
Сучасний стан ред.
Нині БКП не має значних успіхів на виборах. 2010 року генеральний секретар партії Іван Піньєйру брав участь у президентських виборах, але набрав тільки 0,04 % голосів. На парламентських виборах, що відбулись того ж року, жоден з кандидатів від БКП не зміг зайняти місце в Національному конгресі.
Примітки ред.
- ↑ https://sig.tse.jus.br/ords/dwapr/r/seai/sig-eleicao-filiados/home?session=316257175191287
- ↑ Бразиліада — Всі президенти Бразилії. Стара республіка. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 4 листопада 2012.
- ↑ а б Томас. Історія Латинської Америки
Джерела ред.
- ВРЕ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
- ВРЕ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].