Бостон-манор (англ. Boston Manor) — станція Лондонського метро у Бостон-манор на межі боро Гаунслоу та Ілінг, Західний Лондон. Станція знаходиться на відгалуженні Хітроу лінії Пікаділлі, між станціями Нортфілдз та Остерлі, у 4-й тарифній зоні. В 2017 році пасажирообіг станції становив 2.29 млн осіб[3].

Бостон-манор
Транспортна мережа Лондонський метрополітен
Зображення
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Гаунслоу
Історичне графство Мідлсекс
Архітектор Чарльз Голден і Stanley Heapsd
Дата офіційного відкриття 1 травня 1883
Сусідня станція Норсфілдс[1] і Остерлі[1]
Обслуговується маршрутом Лінія Пікадиллі
Залізнична лінія Лінія Пікадиллі
Тарифна зона London fare zone 4d
Статус спадщини реєстрова будівля II* ступеняd
Стан використання використовується[d]
Географічний код Великої Британії TQ1637978734[2]
Мапа
CMNS: Бостон-манор у Вікісховищі

Координати: 51°29′43″ пн. ш. 0°19′30″ зх. д. / 51.49550000002777495° пн. ш. 0.325200000028° зх. д. / 51.49550000002777495; -0.325200000028

Конструкція станції ред.

Конструкція станції — відкрита естакадна з двома прямими береговими платформами.

Історія ред.

  • 1 травня 1883: відкриття станції як Бостон-роуд на лінії Metropolitan District Railway (MDR; сьогоденна лінія Дистрикт)[4][5]
  • 13. червня 1905: завершення електрифікації колії
  • 11. грудня 1911: станцію перейменовано на Бостон-манор
  • 13 березня 1933: відкриття трафіку лінії Пікаділлі
  • 9. жовтня 1964: припинення трафіку лінії Дистрикт[6]

Пересадки ред.

Пересадки на автобуси London Buses маршрутів: 195 та E8.

Послуги ред.

Попередня станція Лінія Наступна станція
Остерлі    Лондонське метро
Лінія Пікаділлі
  Нортфілдз

Примітки ред.

  1. а б http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
  2. National Heritage List for England
  3. COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016.
  4. Rose, 2007.
  5. Horne, 2006, с. 20–21.
  6. Piccadilly Line (англ.). Clive’s Underground Line Guides. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 16 березня 2020.