Бондаренко Борис Андрійович

радянський військовик

Бори́с Андрі́йович Бондаре́нко[1]  (нар. 15 березня 1923  СРСР — пом. 2007 Москва) — радянський військовик, генерал-майор (1967).

Борис Андрійович Бондаренко
Народження15 березня 1923(1923-03-15)
СРСР
Смерть2007
Москва, Росія
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Роки служби(19562002)
Звання Генерал-майор
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

ред.

1942 року закінчив Томське артилерійське училище, 1948 — Вищу офіцерську артилерійську школу, а 1959 — Військову артилерійську командну академію.

У складі Воронезького, 1-го та 4-го Українських фронтів брав участь у німецько-радянській війні від липня 1942 до травня 1945 року. За звитягу був нагороджений орденами: Олександра Невського, Червоного Прапора, Вітчизняної війни I та II ступенів, Червоної Зірки, а також трьома медалями.

У подальшому служив на посадах командира полку ракетних військ та заступника командира 50-ї ракетної дивізії, а 1964 року став її командиром. Упродовж семи років він обіймав посаду командира дивізії, отримавши військове звання генерал-майора.

У листопаді 1971 року Борис Бондаренко був призначений на посаду начальника Пермського вищого командно-інженерного училища. Від 1973 року очолював відділ навчально-організаційного управління Головного управління військово-навчальних закладів Міністерства оборони СРСР. Звільнений з лав Збройних Сил за віком.

Помер у Москві 2007 року й похований на Кузьмінському кладовищі[2].

Примітки

ред.
  1. Ружаны стратегические // Кто есть кто в РВСН. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  2. Московский некрополь стратегических ракетчиков