Божена Сланчікова-Тімрава
Божена Сланчікова (словац. Božena Slančíková) (нар. 2 жовтня 1867, Полічно - пом. 27 листопада 1951, Лученець), більш відома під псевдонімом Тімрава (словац. Timrava), — словацька письменниця, прозаїк, новелістка та драматург. Також вона писала під ім’ям «Тітка Полічна». Псевдонім «Тімрава» взяла від назви популярного невеликого озера з фонтаном, де вона любила сидіти, пишучи твори.
| Божена Сланчікова | ||||
|---|---|---|---|---|
| Božena Slančíková | ||||
 | ||||
| Псевдонім |
Timrava Aunt Polichna | |||
| Народилася |
2 жовтня 1867 Полічно | |||
| Померла |
27 листопада 1951 (84 роки) Лученець | |||
| Країна |
 Австро-Угорщина Чехословаччина | |||
| Національність | словачка | |||
| Діяльність | письменниця, драматургиня | |||
| Батько | Павло Сланчік | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Божена Сланчікова-Тімрава у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Народилася в родині Павла Сланчіка, лютеранського пастора та одного із співзасновників Matica Slovenská . У неї було десять братів і сестер, з яких шість дожили до зрілого віку. У п'ятнадцять років вона недовго відвідувала державну школу-інтернат у Банській Бистриці, частіше її навчання проходило вдома, де вона проживала до смерті батька до 1909 р. [1] Незважаючи на те, що вона зробила кілька спроб піти, їй не вдалося знайти роботу. Три місяці вона була супутницею заможної вдови в Дольному Кубіні, а згодом стала доглядачем колекцій Словацького національного музею в Мартіні, але це також тривало лише короткий час. Будучи в Мартіні, вона познайомилася з Оленою Мароті-Шолтесовою, учасницею словацького жіночого руху, яка заохочувала її бути письменницею. Працювала вихователем дитячого садка (1919-1929) до виходу на пенсію. Її невеликої пенсії було недостатньо, а гонорари за її написання не зростали, тому вона переїхала до Лученеца в 1945 році, щоб жити у родичів. У 1947 році їй було присвоєно звання «Народна артистка».
Творчість ред.
Незважаючи на те, що все своє життя вона проживала самотньо, вона мала зустрічалась з багатьма видатними словацькими діячами культури, такими як поет Коломон Баншелл, Ема Голдпергерова (одна із співзасновниць Словацького національного музею) та Ольга Петянова (мати Штефана Крчмері). Її перші роботи були опубліковані в рукописному журналі «Ratolest» (Sprig), створені спільно з її сестрою Ірен. Сатиричні вірші складали більшість її ранніх творів, але врешті-решт вона звернулася до романів та п'єс. Її праці описують людей та їх думки, а також пропонують деякі критичні коментарі щодо політичних та етнічних питань. Історії, як правило, відбуваються у селі чи містечку в її рідному регіоні, і багато з них ґрунтуються на її власному досвіді. Хоча любов часто є головним мотивом її оповідань, вона ніколи не ставала сентиментальною, що було тенденцією більшості попередніх словацьких проз.
Англійською мовою ред.
- That Alluring Land : Slovak Stories, translated and edited by Norma L. Rudinsky. University of Pittsburgh Press, (1992) ISBN 0-8229-3709-3
Список літератури ред.
- ↑ Introduction to "That Alluring Land" by N. Rudinsky
Посилання ред.
- DOKweb: Моя тітонька Тімрава (документальний фільм)[недоступне посилання]
- Вебсайт Тімрави [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] (словац.)