Богомолець-Лазурська Наталя Михайлівна
Наталя Михайлівна Богомолець-Лазурська (* 9 листопада 1880, село Лихачів Козелецького повіту Чернігівської губернії, нині Ніжинського (раніше Носівського) району Чернігівської області —† 1958, Київ) — актриса, історик українського театру.
| Наталя Михайлівна Богомолець-Лазурська | |
|---|---|
 Наталя Богомолець, 1903 р. | |
| Народилася | 9 листопада 1880 село Лихачів Козелецького повіту Чернігівської губернії, нині Носівського району Чернігівської області |
| Померла | 1958 Київ |
| Поховання | Байкове кладовище  |
| Діяльність | актриса, історик |
| Відома завдяки | історик українського театру |
| Alma mater | Одеські вищі жіночі курси |
| Рід | Лазурські, Богомольці |
| Батько | дворянин Михайло Михайлович Богомолець (19.09.1852-31.08.1907) |
| Мати | Юлія Ісаківна Мироненко |
| Родичі | В. Богомолець — рідний брат, О. Богомолець — двоюрідний брат |
| Брати, сестри | Богомолець Вадим Михайлович |
| У шлюбі з | Лазурський Володимир Федорович |
| Діти | сини Олександр і Вадим |
Життєпис та науковий доробок
ред.Наталя Богомолець народилась 9 листопада 1880 року в селі Лихачів Козелецького повіту Чернігівської губернії[1], нині Ніжинського району Чернігівської області, в сім'ї дворянина Михайла Михайловича Богомольця, який був дядьком видатного українського фізіолога, академіка О. Богомольця.
У 1890-х роках родина жила в Кишиневі, де М. М. Богомолець працював на посаді керівника акцизними зборами Бессарабської губернії. У 1894—1898 роках Наталя навчалася в кишинівській гімназії.
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. грала у виставах М. Садовського разом з М. Заньковецькою.
На початку ХХ ст. навчалась на історико-філологічному факультеті Одеських вищих жіночих курсів, брала участь у роботі історико-літературного гуртка.
1908 року вийшла заміж за приват-доцента Імператорського Новоросійського університету В. Ф. Лазурського.
В одеській пресі публікувала біографічні нариси про діячів українського театру, популяризувала його діяльність. 1917 року разом з чоловіком організувала у Козельці, а потім в Одесі, Українське мистецьке товариство ім. М. Заньковецької.
На шпальтах газет «Одесский листок» та «Молода Украйна» виступала за розвиток української культури, зокрема театру.
На початку 1940-х опублікувала замітку про історію Одеси.
Після смерті чоловіка у 1947 році переїхала до сина в Київ, однак щороку навідувалася до Одеси.
Її головним внеском в історичну біографістику є нарис життя та творчості М. Заньковецької, який, попри лаконічність, вважається найбільш достовірним, адже був схвалений самою актрисою. До того ж вона консультувала І. Дуриліна, автора великої монографії про М. Заньковецьку. Написала спогади про С. Дуриліна та Марка Кропивницького.
Померла в Києві у 1958 році. Похована на Байковому кладовищі.
Див. також
ред.Праці
ред.- Богомолець-Лазурська Н. М. Життя Марії Заньковецької. — К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1961. — 66 с.
- Лазурська Н. З моїх зустрічей // Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990. — С. 133—136.
- Лазурська Н. Творець народного театру // Вінок спогадів про М. К. Заньковецьку. — К., 1950. — С. 162—173.
Примітки
ред.- ↑ Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України (ДМТМК України). — Ф. Н. Лазурської. — № 2912.
Посилання
ред.
Література
ред.- Відома «невидимка» з Лихачева — Наталія Лазурська / Микола Шевела // Літературний Чернігів. — 2018. — № 1 (81), січ.-берез. 2018. — С. 146—151 : фот. — Бібліогр.: с. 151. Посилання [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990. — С. 211.
- Володимир і Наталя Лазурські: союз Каліопи та Мельпомени задля розвитку української культури // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011—586 с.