Відкрити головне меню

Богдан Бора
Народився 11 квітня 1920(1920-04-11)
Павелче
Тисменицький район
Помер 20 серпня 1997(1997-08-20) (77 років)
Лідс
Англія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність письменник, поет
Мова творів українська

Богдан Бора (справжнє ім’я — Борис Шкандрій; *11 квітня 1920, с. Павелче (тепер Павлівка Тисменицький район — †20 серпня 1997, Лідс, Англія) — український поет, педагог, журналіст, громадський і культурний діяч. Учасник визвольних боїв 1940-х pp. у складі дивізії «Галичина».

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Справжнє ім'я Богдана Бори — Борис Шкандрій. Він народився 1920 року в селі Павлівці, що на Івано-Франківщині. Старший брат його вчителював і, поза всім, допоміг Борисові освоїти й полюбити українську літературу. Втім, родина була зовсім не інтелігентська, звичайна селянська: мати зовсім неписьменна, батько вмів трохи читати. Борис Шкандрій здобув середню освіту в гімназії в Станіславові (теперішньому Івано-Франківську) і педагогічну в Коломиї у педучилищі. Незначний період - він вчителював.

Потяг до літератури відчув десь у п'ятнадцятирічному віці. 1940 року опублікував свого першого вірша в обласній газеті. Вірш називався «Поле», але з'явився під назвою «Колгоспне поле» і то була, чи не найменша з несправедливостей, що їх спостеріг і звідав молодий Шкандрій за період після «золотого вересня». Тому, з чим він зіткнувся, не можна, було підшукати іншого визначення, крім «геноцид». Тож немає нічого несподіваного, навпаки, все закономірне в його рішучості: Борис Шкандрій вступив у лави дивізії «Галичина». Закінчив підстаршинську і старшинську школи, здобув військове звання хорунжого. Був залишений при школі, потім служив і воював[1]. Дивізія відступила з України, а в червні 1945 року на території Австрії здалась британським військам. Дивізійникам надали статус військовопо- лонених і відправили в табори. Борис Шкандрій сидів у північно-східній частині Італії, в окрузі Ріміні, де під псевдонімом видав збірки поезій «В дорозі» (1946) та «У вирію» (1947). У 1947–1949 рр. працював чорноробом у таборах для інтернованих Великої Британії.

Після звільнення оселився у місті Лідс, одружився і став активно працювати в українському середовищі: один з організаторів українського шкільництва, голова Спілки українських учителів і вихователів, член Товариства українських літераторів, довголітній позаштатний працівник видань діаспори: «Українська думка», «Визвольний шлях» та ін. Автор підручника з методики викладання для шкіл українознавства (1970), статей на теми виховання та численних поезій. Один із поетів української еміграції, який оспівував героїку багатовікової визвольної боротьби українського народу.

ТворчістьРедагувати

Богдан Бора друкується з 1940 (вірш «Колгоспне поле» у «Радянській Україні», тепер «Прикарпатська правда»)[2].

Автор поетичних збірок в яких оспівує трагічну долю дивізійників, тугу за Україною, віру в її краще майбутнє:

  • «В дорозі» (Ріміні, 1946),
  • «У вирію» (1947),
  • «Моя доба»[3] (Ріміні, 1947),
  • «Буремні дні» (Торонто-Лондон, 1982),
  • «Твердь і ніжнісь» (Лондон, 1972).
  • праці „Нарис методики викладання української мови” (Лондон, 1970),
  • автор численних статей педагогічного спрямування.
Окремі видання:
  • Бора Б. Буремні дні: Поезії. – Торонто – Лондон: Накладом Братства кол. вояків 1-ої укр. дивізії УНА, 1982. – 257 с.
  • Бора Б. В дорозі. – Ріміні, 1946. – 94 с.
  • Бора Б. Два вірші // Північне сяйво. Альманах V. – Едмонтон: Славута, 1971. – С. 129.
  • Бора Б. Крутянці // Крути: Збірка у пам’ять героїв Крут / Упор. О. Зінкевич, Н. Зінкевич – К.:Смолоскип, 2008. – С. 342-343.
  • Бора Б. Твердість і ніжність. Література і мистецтво. – Лондон, 1972. – 286 с.
  • Бора Б. У вирію: Поезії. – Ріміні, 1947. – 97 с.
  • Бора Б. Ювілейний збірник. – Кліфтон: б. в., 1993.

ПосиланняРедагувати

Детальніше про Богдана Бору

  1. Г. П. Герасимова. Бора Богдан. Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-15. 
  2. Видатні діячі Прикарпаття. Сайт Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-15. 
  3. Надія і Осип Зінкевичі, ред. (2006). Український декламатор: Збірка віршів для української молоді. Київ: Смолоскип. 

ЛітератураРедагувати

  • Качкан В. А., Качкан О. В. Діяч високої офіри (українське соборництво Бориса Шкандрія) // Нев’януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі.— К., 2011. — С. 243—263.
  • Качуровський І. Покоління Другої світової війни в літературі української діаспори // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки.— К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 514—531.
  • Просалова В. (упорядкування). Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості.— Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

ПосиланняРедагувати